Одна любов на все життя

Народився Г.Т. Дунаєвський у Михайлівці, там же закінчив середню школу. Потім вступив до Одеського медичного училища, де здобув фах фельдшера, і за направленням у 1963 році поїхав працювати у Крушинівку. Село і люди в ньому стали рідними, до найменших дрібниць знайомими і близькими, бо ж немає жодної оселі, де б не побував чи в тривожну, чи в радісну мить.
За високі показники в роботі, добросовісне ставлення до службових обов’язків, тактовність, ввічливість, розуміння у спілкуванні з пацієнтами його неодноразово нагороджували почесними грамотами, відзначали подяками, його портрет кілька разів красувався на Дошці пошани. Його вклад у розвиток медицини на селі визнають колеги-медики та пацієнти, і це є найвищою із відзнак. Бо для кожного медичного працівника їх думка багато важить. Григорія Тимофійовича Дунаєвського поважають за відповідальність, працелюбність, високу кваліфікацію… Це про нього можна сказати, що він як фельдшер відповідає певному еталону класичного медичного працівника: сумлінний, акуратний, надійний, знаючий, досвідчений, милосердний.
Крушинівський ФАП – звичайний сільський лікувально – профілактичний заклад, до його роботи майже ніколи не було претензій з боку контролюючих та вищестоящих організацій. Але, здається,.
що не для цього так відповідально працював тут фельдшер, бо дотримання норм санітарно-епідемічного режиму чи плану проведення щеплень, чи принципів профілактичної роботи на селі – все це на користь людям, які живуть і працюють поряд.
Можливо, доки молоді, більшість людей і не усвідомлює, як важливо. щоб у найменшому чи найвіддаленішому селі працював хороший фельдшер. Бо ми виросли, поїхали жити у великі міста, а в рідних селах залишилися наші старенькі батьки, які потребують медичної допомоги щоденно. І повезло тим, на чиєму шляху стрічаються такі вдумливі, спокійні, впевнені, інтелігентні сільські фельдшери, як Григорій Тимофійович. Він завжди вислухає, порадить, допоможе, підтримає. Недарма люди села називають його «наш доктор», бо за станом душі, за покликанням та й за обізнаністю він і є прототипом колишнього земського лікаря.
Г.Т. Дунаєвський – особистість непересічна, особлива, талановита, багатогранна, щиросердечна. Разом із дружиною Любов’ю Фомівною, яка за професією педагог, виростили двох дітей, які стали самодостатніми особистостями: син Валерій підтримав у професійному виборі батькову справу і став лікарем, а донька Людмила обрала фах юриста і працює доцентом кафедри криміналістики Київського національного університету ім. Шевченка. Вже й онуки підросли – Руслан та Людмила сьогодні студенти.
А подружжя Дунаєвських у красивому, затишному селі над Бугом радіють їх успіхам.
26 вересня Григорій Тимофійович святкує свій день народження – з’їдуться діти та онуки, прийдуть привітати односельці, яким подарував стільки років служби на медичній ниві. І хоч цей день він вже відзначає як пенсіонер, але ж як сказав поет «Звільняють академіків з посади, але не можна зняти з посади лікаря». Звичайно ж ні, бо клятва Гіппократа живе у душі і кличе йти туди, де є «синдром біди».
Колеги по роботі, друзі та знайомі завжди раді зустрічі з такою людиною, як Григорій Тимофійович. Хай же Бог подарує йому міцне здоров’я на багато щасливих літ, а Доля щоденно приносить приємні несподіванки та зустрічі з гарними людьми.
Людмила НІМЧУК, громадський кореспондент.