Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Родом Віктор Володимирович з Київщини, вищу освіту здобував у Білій Церкві в сільгоспінституті. Так, як на навчання направив колгосп, на роботу змушений був повертатися додому. Виробничу кар’єру розпочинав з агронома по захисту рослин. Згодом це теж відіграло неабияку роль у формуванні його як фахівця.
Враховуючи, що ця робота була на ту пору не настільки вже й безпечною, та ще й більше заробляти хотілося, щоб утримувати сім’ю, почав задумуватися, як бути далі.
Аж поки не сталася одна з отих випадковостей. Один з його однокурсників переїхав на Бершадщину, влаштувався агрономом, а пізніше ще й очолив партійну організацію радгоспу Бершадського цукрокомбінату. Тож як тільки з’явилося ще одне місце агронома, В.В. Гасло був вже на прийомі у О.І. Косенка – директора цукрокомбінату.
Олександр Іванович завжди уважно ставився до молодих спеціалістів. Прийнявши його на роботу влітку, вже під Новий рік надали житло. Ще через чотири роки йому запропонували посаду в райкомі компартії.
О тій порі вже відчувалися неминучі переміни, тож ще впору пішов заступником голови правління флоринського господарства. Бо невдовзі, його колеги з райкому взагалі залишилися без роботи.
Коли у 1998 році А.О. Павліченка, який очолював флоринське господарство, запросили на посаду голови райдержадміністрації, головою правління обрали В. В. Гасла, який вже півроку виконував обов’язки голови.
Але життя, згадує Віктор Володимирович, це суцільні несподіванки. Виконуючи указ про реформування колгоспів, саме йому довелося створювати на його базі у Флорино товариство з обмеженою відповідальністю.
На запитання, коли було легше – за колгоспів чи в умовах ТОВ – відповідає, що кожна форма організації праці має свої особливості.
Колись за забезпечення пальним відповідав заправник господарства і запросто справлявся з цією проблемою, техніку завозили центрозавозом, добрива – «Сільгоспхімія», коли і що саме сіяти теж диктували з району.
Керівникам господарств тоді залишалося тільки працювати з людьми. Тож значних змін зазнало коло їхніх обов’язків із створенням ТОВ.
Чи не найважче було, за його словами, коли руйнувалася колгоспна система. Та ще й досвіду бракувало. Однак він вважає, що саме завдяки цьому легше пройшов період адаптації. Керівникам з досвідом набагато важче було переорієнтовуватися, тому чимало колгоспів навіть розпалися, а їхні керівники залишили свої посади.
Позитивну роль у становленні В.В. Гасла, як керівника господарства, відіграло і те, що дісталося воно після А.О. Павліченка у доброму стані – з прекрасним технічним комплексом, фермами, навіть нова контора вже була майже готова до заселення. Чи не єдиним недоліком, характерним тоді для багатьох колгоспів, була застаріла технічна база, та ще працюючих почало меншати. За технічне переоснащення ситуація вимагала братися негайно.
Пригадує, як придбали у господарстві перший новий комбайн «Дон-1500» – дороговизною тоді це шокувало багатьох. А скоро стало очевидним, що такий шлях розвитку є виправданим, тому і пішли по ньому й інші керівники.
Можна було певний час ще і на наявній техніці протриматися, але надто швидко збігають роки. Тож почали купляти сучасні трактори і причіпні знаряддя.
В результаті із 70 механізаторів тепер ту саму роботу виконують 15-16. Хоч і коштує трактор «Джон-Дір» більше мільйона гривень, проте з оранкою – жодних проблем.
Або ж одним агрегатом забезпечили весною майже всю посівну. Хоч нинішні жнива теж пройшли без особливих проблем, все ж придбали ще одного комбайна «Ньюхоленд».
Ще задовго до професійного свята сільських трудівників у Флорино його відзначили по повній програмі – як тільки впоралися з польовими роботами.
Цікаво, що з технічним переоснащенням не довелося нікого скорочувати. Хіба що хтось сам подався у пошуках кращих заробітків. Інші повиходили на пенсію.
Чи розчаровувався колись В.В. Гасло? На це запитання він відповідає, що таке буває щороку, в кожного з керівників. Наприклад, хіба раз траплялося, коли починав щось планувати, бо саме ціни дозволяли розширюватися, то як доходило до справи – ситуація на ринку була вже зовсім протилежною. Тільки завдяки тому вдавалося втримувати економіку контрольованою, що зберегли структуру посівних площ. Тож коли на якійсь з культур і прогадували, то на іншій мали вигоду.
Не можна було не поцікавитися, чи не виникало в нього думки, щоб, збагатившись досвідом, повернутися до себе на Київщину, адже додому манить кожного завжди. На це Віктор Володимирович зізнався, що таких думок ніколи навіть не виникало. Адже тут його сім’я, тут дружина створила і очолює ПСП «Тетяна», тут виросла дочка, яка вже закінчила ВУЗ і сама стала мамою. Тож Бершадщина стала вже рідною, і її не можна розлюбити.
Але казати, що все у Флорино зроблено тільки В.В.Гаслом, було б несправедливо. У нього чимало наставників, друзів, які допомагають. Повезло навіть в тому, як він сам зізнається, що поряд працюють такі фахівці, як А.С. Очашлюк – головний агроном, головний інженер М.В. Росолик, бригадир О.А.Лукащук, завідуючий гаражем Ф.П. Цимбалюк та інші.
Що далі? Віктор Володимирович зізнається – як колись був переконаним, що всі переміни в господарстві повинні здійснюватися рішуче.
Тепер вважає, що, досягнувши певного рівня розвитку, годилося б все-таки застабілізувати ситуацію, а не випробовувати долю тими ж темпами, яких було досягнуто раніше. Надалі, найперше, потрібно буде підтримувати техніку, без якої відставання гарантоване.
Зізнається В. В. Гасло і в тому, що дивиться, переймає вже досвід не тільки в старших, а й молодших за віком, які часто творять на виробництві прогрес.
А взагалі, вважає він, про людей треба дбати, тоді й буде віддача.
Заслуговує на увагу ще один момент. Коли в районі постала потреба збільшити кількість малих підприємств, у Флорино наважилися на це одними з перших, одними з перших наважилися і викупляти майно у пайовиків. Хоч і за 20 відсотків його вартості, проте воно збереглося. Де цього не зроблено – господарства порозвалювалися.
Нині у Флорино чимало фермерських господарств, проте з ними жодних проблем. І тільки завдяки тому, що вони тримаються гурту і між ними є В. В. Гасло, як координатор їхніх дій.
Тож флоринське господарство нині на хорошому рахунку в районі, в чому головна заслуга належить його керівнику. 25 листопада Віктор Володимирович відзначає своє п’ятдесятиріччя – в розквіті сил і здібностей, цікавих задумів і планів. Тож з роси і води Вам, шановний ювіляре.
Павло КУШПЕЛА.
Бершадська Ювілеї райдержадміністрація та районна рада щиро вітають із ювілеєм директора ФГ «Агро» Віктора Володимировича ГАСЛА (25.11) Ми знаємо Вас як людину, що своєю працею зробила вагомий внесок у розвиток нашого району. Людину, яка більшу частину свого життя плідно працює на землі, віддаючи їй свою любов і турботу.
Від усього серця бажаємо Вам міцного здоров’я та життєвої наснаги, професійних успіхів та особистих творчих досягнень, сімейного щастя, злагоди та добробуту у Вашій оселі! Нехай здійсняться усі заповітні мрії, а будь-які повороти долі завжди відкривають лише нові обрії майбутніх перспектив! Щастя Вам, радості, добра і благополуччя!
