На знімку: І.Г. Сметанський.
Має неабиякі малярські здібності. Колись завжди дивував усіх чудернацькими малюнками в альбомі.
Майстер на всі руки – це про нього, нашого шанованого дідуся-ювіляра. Будинок, у якому проживає наша родина, спорудив сам. Був і за електрика, і за механіка, і за будівельника. Все доводив до ладу. І здається мені, що він усе на світі вміє і знає. До того ж, ніколи нікому не відмовить, терпляче прагне навчити. Здається, що саме від нього мені передалося вміння спілкуватися з людьми, бути, як зараз кажуть, комунікабельною.
Дідусеві Івану якби тільки слухача знайти, а в пам’яті у нього не один десяток цікавих історій – не переслухаєш. Тож знаючи намагання Івана Герасимовича розповісти щось цікаве, його часто провокують на це, а йому тільки цього й треба. Одну й ту ж саму бувальщину розповідає багато разів, але кожного разу порізному, і слухають люди із захопленням. А скільки дотепних анекдотів він знає!
Кажуть, старість – не радість. Але це не про нашого дідуся Івана. Він старається брати участь у всіх сімейних справах, допомагати по господарству. До корови Ласуні зазирає щодня: чи не голодна бува. Любить усю домашню живність, цінує її і жаліє, як людину.
Протягом усього свого життя він ніколи не зловживав алкоголем і тютюном. За сорок п’ять років безперервного стажу у колгоспі на посаді помічника бригадира тракторної бригади здобув авторитет у колег та односельців.
Скільки добрих справ на його рахунку! Крім вирощування врожаїв, брав він участь і у будівництві шкіл у наших селах – Осіївці та Малій Киріївці, заготовляв дерево.
Хоч перейшов він солідний життєвий рубіж, та все ж говорить: – Якби ще прожити більше, довести людям, що і в ці роки можна бути бадьорим духом та тілом. Сподіваємося, що доля вділить нашому дідусеві Іванові ще чимало літ при доброму здоров’ї.
Ірина МАЛІЦЬКА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка с. Мала Киріївка.
