Якби зібрати всі матеріали, написані і надруковані Павлом Захаровичем, у книги, вийшов би не один том. Це і нариси про людей, і репортажі, і публіцистичні статті на актуальні теми. А скільки заміток, інформацій, які, як правило, друкуються в газеті без підпису – і не злічити! Треба щеврахувати, що, крім блокнота, ручки, диктофона, він постійно носить із собою фотоапарат. Тож і знімкам його знаходиться місце в газеті.
Павло Кушпела був і залишається не просто спостерігачем та літописцем життя, а й небайдужим громадянином із активною життєвою позицією.
... Журналістом він став випадково. Бо готував себе до професійної діяльності у сільському господарстві. Закінчив Верхівський технікум, згодом, уже працюючи за фахом, без відриву від виробництва – сільськогосподарський інститут.
Легких шляхів у житті не шукав. Ще 15-річним юнаком починав вантажником в Устянському сільському споживчому товаристві – ця організація була найближче від дому, то й пішов туди.
Згодом, здобувши освіту, трудився у радгоспі цукрокомбінату, а потім – викладачем навчально-виробничого комбінату.
І лише у середині 80-их років, уже з чималим досвідом, прийшов він у редакцію райгазети. Прийшов не сам, а його запросили, бо на той час відділ сільського господарства залишився без завідувача. А пора була гаряча, літня. І ми шукали працівника, який міг би кваліфіковано писати про галузь. Кілька спеціалістів, які співпрацювали з газетою, відмовилися. Довго відмовлявся і Павло Захарович. Основною причиною називав відсутність будь-якого досвіду співробітництва з редакцією. Та через кілька днів його все-таки «вламали».
Ази журналістики він пізнавав на практиці. Звичайно ж, спочатку допомагали досвідченіші колеги, які доброзичливо вводили його в професію. Та він і сам з часом відчув смак творчих мук. Втягнувся, поринув у роботу з головою. Йому сподобалося бувати у трудових колективах, їздити по полях і фермах, а згодом писати про те, що бачив. Найбільша ж перевага журналістики – це можливість спілкування з багатьма цікавими людьми. Тож ще тоді, на початку свого шляху, поставив перед собою завдання – на першому плані у нього повинна бути людина. І завжди про це пам’ятав і пам’ятає – навіть коли доводиться писати про цифри врожаїв, надоїв, приростів тощо.
Він не обмежує себе лише аграрною галуззю – у колі його тематичних уподобань практично всі сфери життя району, останнім часом багато уваги приділяє соціальним проблемам. Кваліфіковано пише про стратегію виживання у сучасних умовах.
Його матеріали друкуються не тільки в районній, а й в інших газетах.
Павла Захаровича рідко можна застати в робочому кабінеті – він постійно серед людей, Творчі зусилля нашого колеги, члена Національної спілки журналістів України Павла Кушпели гідно оцінено: він удостоєний найпрестижнішої журналістської премії на Вінниччині – імені Костянтина Гришина.
Не раз він перемагав у різних творчих конкурсах, відзначався грамотами та дипломами районної і обласної рад та адміністрацій, інших служб. Та найголовніша нагорода – це висока оцінка читачів. Адже він веде з ними розмову щиро і відверто, не обходячи гострих кутів.
Його матеріали – «живі», легко читаються. Уміє журналіст писати цікаво, бо ж і йому самому цікаве те, про що пише.
На його долю випало чимало випробувань. Зазнав і непоправних втрат – кілька років тому передчасно пішла із життя дружина Валентина Петрівна. Але й радісні миттєвості не обминають чоловіка: син Микола успішно закінчив медуніверситет, працює за фахом, разом із дружиною Мариною ростять маленьких Максима і Настуню.
Тож дідусеві Павлу приємно час від часу їздити до своїх у Жмеринку, аби найперше порадіти внучатам.
Павло Захарович – не просто журналіст-професіонал, він ще й цікавий співрозмовник. Його слово – виважене і авторитетне. Таке, яке було у його небесного покровителя – апостола Павла.
Є у нього, як і у всіх творчих людей, ще один девіз, яким він постійно керується – Nulla dies sine linea, що у перекладі з латинської означає – «Жодного дня без рядка». Слова, сказані Плінієм Старшим ще у першому столітті нашої ери, актуальні і сьогодні. Бо постійно примушують тримати себе у формі, не розслаблятись.
Сьогодні ми, колеги Павла Захаровича, щиро вітаємо його із ювілеєм, зичимо йому усяких гараздів у житті і творчості. З роси тобі і води, наш друже, і всього щонайкращого ще на багато літ!
КОЛЕГИ-КРАЯНИ
