Відраду знаходила у важкій щоденній праці в колгоспі.
Пізніше побралася з Олексієм, народила йому двох синочків – Валентина і Володю.
А жили в хатині разом із свекрухою та чоловіковою сестрою, у якої також був чоловік і двійко хлопчиків. Жили дружно і дорослі, і діти. Але чоловік зрадив її, залишив і поїхав на Львівщину шукати кращої долі, а коли повернувся, то пробачити йому вона так і не змогла. Адже сама ростила дітей, працювала зранку до вечора та носила глину на плечах і будувала собі і дітям хатину, яку потім обсадила калиною.
За доброту, непосидючість, працелюбство її не залишали в біді ні свекруха, ні чоловікова сестра. Та й підростали хлопчики і допомагали у всьому.
Старший вивчився на ветфельдшера, молодший став трактористом.
Дочекалася невісток, має 4 онуків та 8 правнуків, які тепер у всьому їй допомагають.
І знову доля немилосердно вирвала у неї молодшого сина, залишивши смуток і печаль. Тепер бабуся Ксеня кожної неділі з ціпком у руках ходить на цвинтар провідувати свого Володю.
А в будні непосидюща старенька сама порається на городі з весни до осені та ще й сусідам підсобляє. Відпочивати сідає на лавці біля хати під кущем калини, яка все-все пам’ятає у її житті, тому що росла і жила разом з нею, відколи жінка збудувала і оселилася в цій хаті.
Цими днями Ксенія Олександрівна Чередник відсвяткувала своє 90-річчя. Тож хай Господь Вам дарує здоров'я, роки хай залишають тільки світлі спогади, а діти й онуки хай радують Вас.
Надія СТОРОЖУК с. Шляхова.
