Мужній захисник Вітчизни, ветеран Великої Вітчизняної війни Григорій Венедиктович Ткачук пройшов усю війну – від західних кордонів СРСР до Берліна. У 1940 році він служив у лавах Червоної Армії, навчався в дивізійній школі молодших командирів. 22 червня 1941-го дивізія вступила у бій з фашистами на кордоні між Східною Прусією та Литовською Республікою. Зав’язались кровопролитні бої у Шауляї. Дивізія евакуювалась на кораблях Балтійського флоту у місто Кронштадт.
Кілька діб були тоді солдати у відкритому морі. Корабель «Іван Сусанін», на якому перебувало близько п’яти тисяч воїнів, почав тонути. Живими тоді залишилися менше половини.
З Кронштадта солдатів було відправлено у місто Петергоф для оборони Ленінграда. На Ленінградському, а потім на Волховському фронтах Григорій Венедиктович воював до зняття блокади.
У 1944 році військова частина вела важкі бої на Карельському фронті до капітуляції Фінляндії. День Перемоги зустріли на березі Балтійського моря. За 96 знищених вогневих точок Григорія Венедиктовича було нагороджено медаллю «За відвагу» і нагрудним знаком «Відмінний артилерист». За бої у Ленінграді – орденом Червоної Зірки та медаллю «За оборону Ленінграда».
У післявоєнний період Григорій Венедиктович добросовісно, старанно працював на відповідальних посадах – головою колгоспу в одному з господарств Теплицького району, сільським головою у Шляховій. За його активної участі було створено прекрасний музей, яким пишалися всі шляхівчани. Пізніше облаштували ще і Конституційну залу.
Сім’я, вірні друзі були великим щастям для цієї доброзичливої, мудрої людини. Разом із дружиною – партизанкою, досвідченим педагогом Софією Ісаківною – виховали трьох розумних, працьовитих дітей: двох дочок і сина. Діти – медичні працівники, інженери – зайняли гідне місце у житті.
Старанний, добрий працелюб і захисник Вітчизни відійшов у вічність. Але до його могили ніколи не заростає стежка. Він навіки залишиться у пам’яті односельчан.
Вікторія ГОНЧАР, с. Шляхова
