З дитячих років Галина була першою помічницею матері у домашній роботі. Від неї вона успадкувала людяність і доброту, любов до кулінарії та кондитерської справи. Допитлива дівчина радувала своїх батьків старанністю та відповідальністю. Гарно навчалася, закінчила середню школу із золотою медаллю.
Батьки навчили любити працю, шанувати людей, які вирощують хліб. Галина закінчила Чернігівський кооперативний технікум.
У 1969 році Галина Миколаївна стає технологом Шляхівського хлібозаводу. Енергійна, старанна, роботі віддавалася сповна. Хлібозавод випускав продукцію майже 30 найменувань, працював кондитерський цех. У 1998 році хлібозавод закрили, і Галина Миколаївна звернулася за допомогою до мудрого господарника, людини-легенди Василя Михайловича Кавуна.
Він допоміг відкрити у Шляховій міні-пекарню, а згодом і макаронний цех. Ініціативна, наполеглива, працьовита завідуюча пекарнею Галина Миколаївна домоглася встановлення ще однієї печі. Це дало можливість розширити асортимент продукції, підвищити заробітну плату старанним трудівницям.
Пощастило тим людям, які працювали під її керівництвом. За смачні калачі, булочки, короваї, рум’яні паляниці односельці щиро вдячні вмілим і старанним трудівницям пекарні: Галині Нагірняк, Надії Швець, Олені Бойко, Валентині Бондарині, Тетяні Самандас, Світлані Боднюк.
Все неспокійне і цікаве трудове життя цієї людини пройшло у Шляховій. Журавлиним ключем пролетіли 42 роки праці мудрої жінки. Високо оцінювали її як гарного спеціаліста, досвідченого технолога, завідуючу. Неодноразово одержувала подяки, похвальні грамоти та премії.
Голова профкому хлібозаводу, секретар комсомольської організації, депутат сільської ради всіх скликань, постійний член районного споживчого товариства. Природа наділила цю чарівну і веселу жінку гарним голосом. Вона – активна учасниця сільського народного хору і жіночого ансамблю.
Ювілярці притаманне почуття прекрасного. Вона любить все гарне у житті та природі. З ранньої весни і до пізньої осені її зразкова оселя вбирається в український віночок із різноманітних квітів: бузку, крокусів, тюльпанів, лілій, троянд, хризантем. На городі завжди цвітуть квіти, які любила покійна матуся, – чорнобривці та айстри.
42 роки вона іде по життю з добрим і вмілим педагогом Іваном Івановичем. Старанно і злагоджено разом простеляють барвисті рушники свого сімейного щастя. Вони мають гарну сім’ю. Виростили двійко розумних та успішних дітей, дали їм путівку в доросле життя, допомогли здобути вищу освіту. Донька Оксана закінчила університет культури в Петербурзі, живе і працює в Новому Уренгої, зять – підприємець, офіцер у відставці. Син Владислав працює юристом у Києві. Мають уже двох милих та кмітливих онуків. Онучка Жанна – студентка ІІІ-го курсу інженерноекономічного факультету у Петербурзі. Веселий і допитливий онук Дмитро – гімназист, гарно танцює. Все прекрасне та розумне дітям та внукам було і є від кого успадкувати.
Через два дні у цієї чарівної жінки гарний ювілей. Завітають до затишної оселі сусіди, знайомі, колеги, друзі, щоб висловити шанованій людині найщиріші, найтепліші слова любові та вдячності за невтомну працю, добре, чуйне серце, щире бажання добра для всіх.
Зичимо Вам, дорога людино, міцного здоров’я, щастя, багато сонячних днів, сповнених благородними справами. А в серці нехай завжди квітує весна.
Марія ОВСЯДЕНКО та інші сусіди і друзі, с. Шляхова.
