Fridge magnet wooden gears

"Пішла недалеко, де сонце лягає спочити..."

  • Подобається0Не подобається
  • 20 Квітня 2015, 09:00

Уже сорок днів, як пішла вона з життя.

Наша дорога мама, любляча і турботлива бабуся, ветеран педагогічної праці Софія Демидівна Склярук.

Не віриться…

Завжди перед очима…

Весела, сумна, по-вчительському строга і … знову весела. Навіть коли страждала від болю…

У селі нас запитували спочатку одну, а потім іншу:

– Ти чия?

Відповідали:

– Софії Демидівни!

І зразу всім ставало зрозуміло, бо її знали і поважали, передавали привіти, цікавилися, як здоров’я.

Перед очима – її життя.

Народилася під час війни у багатодітній сім’ї фронтовика-колгоспника. Було в батьків її четверо синів і вона – наймолодша Софійка. Дуже гарно вчилася у школі: захоплювалася математикою, географією та історією, багато читала, гарно писала твори. Обрала собі вчительський шлях. Любила нам повторювати слова свого класного керівника: « Із шевченківської хати – в університет Шевченка!».

Так, після закінчення Красносільської школи Софія Коваль вступила до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка на географічний факультет. Ще навчаючись, вийшла заміж. Люблячий чоловік Василь Петрович Склярук (нині покійний) закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут.

«Моє Сонечко!» – так любив називати маму тато. Поєднавши серця в юності, разом пішли по життю, ділячи навпіл і горе, і радість.

… Життя вирувало. У школі чекали учні, вдома – сім’я.

Та мама встигала все: і вчити, виховувати нас, дочок, і бути гарною дружиною-берегинею сімейного вогнища, і доглядати хворих батьків, ретельно готуватися до уроків, писати лекції для агітбригади, брати участь у драматичному гуртку. Нам, малим, здавалося, що вона ніколи не спала. На роботу бігла справді, як на свято: завжди привітна, охайна, строга і весела водночас, гарна, з довгою чорною косою вкруг голови.

Мала багато друзів серед колег та односельців. Ніхто не вмів так влучно сказати, як вона, розсмішити, зупинити від необдуманого вчинку. До неї часто бігли на пораду і дорослі, і її ровесники, а найперше – діти. Її любили, поважали учні. Ми часто приносили їй додому слова: «Я у школі найбільше любив Софію Демидівну!», «Вона була для мене найкращою вчителькою», «Софія Демидівна – педагог від Бога», «Учитель з великої літери!».

Передавали щирі вітання, гарні побажання.

Була секретарем парторганізації, мала посаду «Старший учитель», звання «Відмінник народної освіти».

Знали і поважали в районному відділі освіти, майже щороку її учні були переможцями районних та обласних олімпіад, мала багато нагород. Школою жила, горіла.

Цю любов передала нам, дочкам. Завжди контролювала, чи правильно написані поурочні плани. Коли вже була на заслуженому відпочинку (за плечима – 43 роки трудового стажу!) розпитувала, як справи у школі. Ми по черзі розповідали, а вона, емоційно переживаючи наші успіхи та невдачі, радила, підказувала, раділа, сердилася, коли зробили щось не так. Іноді казала: «Не можна рубати з плеча. Я подумаю – і скажу». І казала, підказувала, чекала результатів.

Завжди виходило правильно.

Не раз зауважувала нам, як виховувати своїх синів, дуже любила онуків, правнука.

Кожне, як їй здавалося, надміру суворе слово у їхній бік, важко переживала, так, наче ми образили її. А ми слухали, деколи не розуміли, а іноді, коли заплутувалися самі у життєвих перипетіях, бігли до мами: «Рятуй!.. Допоможи!.. Підкажи!..».

Були дітьми… Допоки була вона, МАМА…

А зараз… Погасло «наше Сонечко» і «тихо пішло за межу»….

Горбок землі мовчить,
Як все довкола…
І огортає тихий жаль,
 Що не побачимо ніколи
Ні твою радість,
Ні твою печаль…
Нема тебе,
Хоч скільки хочеш клич!..
Сама печаль повисла над землею.
У світі серед безлічі облич
Вже не зустріти усмішки твоєї…
Не заросте ніколи та стежина,
Що провела тебе в останню путь.
Похилиться зажурена калина
І добрим словом люди пом’януть.
Хай Бог дарує вічний спокій,
Хай земля буде пухом…

Дочки ОКСАНА І ТЕТЯНА та їхні сім’ї, с. Красносілка.


Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
4 фото   
<b>У всіх навчальних закладах району пролунав перший дзвінок</b><br />У всіх навчальних закладах району пролунав перший дзвінок, який закликав учнів до школи: кого вперше, а для кого цей...
3 фото   
<b>Символ єдності держави</b><br />На Бершадщині урочисто відзначили День Соборності України. З нагоди 96-ої річниці проголошення Акту Злуки Української...
2 фото   
<b>Свято всіх, хто любить спорт</b><br />За багаторічною традицією, у другу суботу вересня в Україні відзначається свято усіх прихильників здорового способу...
12 фото   
<b>Естафета пам'яті "Слава визволителям України"</b><br />4 березня 2014 року Бершадщина святкувала 70 – річчя визволення району від німецько – фашистських загарбників....
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Кидрасівка
Григорук Йосип Ониськович (1912) 1912 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 1944 р.

З історії Бершаді
Горіла земля під ногами окупантів. Група К. О. Пустовойтова спалила на залізничній станції до тисячі тонн сіна, заготовленого для коней румунських військ, група В. М. Глущенка вивела з ладу 64 трактори, знищила понад 400 тонн пального, сховала 12 розібраних тракторів, які після приходу частин Червоної Армії полагодили. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

"Пішла недалеко, де сонце лягає спочити..." - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники