Пробігає холодок по шкірі, коли погляд зупиняється на оформленому в одному з її коридорів куточку під назвою «Пам’ятаємо, сумуємо...». Виявляється, події на Сході України не обминули і її стіни.
На фотографіях – Костянтин Могилко, батьки якого джулинські, він загинув, захищаючи свою державу, В’ячеслав Дремлюх і Юрій Коваленко з Бершаді… На жаль, до цього страшного переліку загиблих уже додалося прізвище ще одного героя – Михайла Коваля. Хоч родом він з Іллінеччини, два десятиліття тому навчався у цій школі-інтернаті.
Не так давно у Джулинку зателефонували із села Купчинці Іллінецького району, де народився Михайло, і повідомили, що їхній випускник загинув, він був учасником антитерористичної операції. Тож запропонували взяти участь в урочистостях з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь загиблого односельчанина.
Школа не могла не відгукнутися на таке. В урочистостях взяла участь ціла делегація – директор ЗОШ Володимир Марущак та його заступник Оксана Дудник, старший вихователь Лариса Прокіпчук і вихователь групи, в якій навчався Михайло, Микола Письменюк.
Володимир Григорович, який очолював делегацію, згадав, що Михайло прибув до них у школу з дитячого будинку м. Вінниці. Як учня його запам’ятали спокійним, добрим, чуйним, відповідальним. Мав багато друзів, завжди з повагою ставився до учителів та вихователів. Добре навчався, завжди був активним у громадському житті навчального закладу, брав участь у суботниках, спортивних змаганнях. Найбільше любив трудове навчання, його вироби не раз відзначалися призами на обласних виставкахконкурсах «Повір у себе».
Безпосередньо на урочистостях про Михайла йшлося, що народився у звичайній селянській сім’ї, закінчив 9 класів у Джулинці. У 1999 році був призваний на строкову службу у Збройні Сили України, яку проходив, коли був майстром радіолокаційних станцій. У запас звільнився у травні 2001 року. Військове звання – старший сержант. У грудні цього ж року прийняв присягу на вірність народу України.
Героїчно загинув 21 вересня 2014 року, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України при виконанні бойового завдання на блокпосту у Дебальцевому під час нападу терористів на підрозділ добровольчого батальйону «Київська Русь». За виявлену особисту мужність і високий професіоналізм нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Побувала наша делегація і на кладовищі у Купчинцях, де похоронили Михайла. Привезли звідти численні фото - графії, які теж мають намір використати на оформлення стендів, на них у скорботі мати Михайла, сестри (на знімку).
Коли гинуть кращі сини і дочки України, це завжди сприймається важко. Їхня смерть – це подвиг заради всіх українців. Тож ввесь колектив школи (діти, педагоги) сумує з приводу такої втрати.
Школа, в якій тепер 87 вихованців із Бершадського і Чечельнинького, Піщанського і Крижопільського, Теплицького і Гайсинського районів, продовжує ростити героїв.
Військово-патріотичним вихованням у її стінах займалися завжди, тим більше, що велика роз’яснювальна робота проводиться на прикладах загиблих земляків, учасників АТО.
У школі мають намір першого вересня цього року відкрити меморіальну дошку на честь Михайла – єдина затримка за дозволом.
Також є дані, що й інші випускники школи-інтернату беруть участь у антитерористичній операції. Є серед них і ті, хто продовжили навчання у ПТУ, вищих навчальних закладах. Є діти, які освоїли будівельні професії і працюють на досить відповідальних посадах. Педагоги вважають, що це абсолютно нормально. Всі вже не можуть дочекатися (а така надія є), коли надалі їхній заклад видаватиме документи про освіту стандартного зразка.
Залишається тільки додати, що цей педагогічний колектив Володимир Григорович Марущак очолює вже 18 років. Мабуть-таки потрібно любити свою професію, дітей, щоб присвятити їхньому вихованню майже третину життя.
У день, коли готувався цей матеріал, він також був заклопотаний підготовкою до поїздки в обласний центр для участі у церемонії відзначення одного з учнів, десяти - класника Дмитра Шевчука з Теплицького району, який в обласному конкурсі по столярній справі виборов перше місце.
А щодо учасників АТО, то тут тільки моляться, щоб вони повернулися живими. Про Михайла, його подвиг, мужність та відвагу, відданість своїй землі, українській родині, тут, безумовно, пам’ятатимуть завжди.
Павло КУШПЕЛА
