Мала батьківщина Володимира Литвина – типове село на Поліссі.
Якою хоче зробити країну Володимир Михайлович стає зрозумілим, якщо про - йтися вулицями його рідного села. Є тут три об’єкти, що з’явилися завдяки саме Володимиру Михайловичу.
Перший – школа. Не просто школа – гімназія! Побудована за найвищими стандартами сучасної освіти.
Одна з найкращих на Житомирщині.
У часи, коли Володя був школярем, в його рідному селі була лише восьмирічка.
У старші класи доводилося ходити в сусіднє село. Як тільки у Литвина з’явилася можливість, він втілив свою мрію: зробив усе, аби місцеві діти дістали рівноправний доступ до освіти.
Вчителька цієї школи Галина Скиба розповіла: «Тут все продумано, щоб дати дітям хорошу освіту і різнобічний розвиток. Нам, вчителям, дуже імпонує підхід Володимира Михайловича: не балувати дітей, а виховувати в праці, любові, пошані до землі. Наші випускники конкурентоспроможні в боротьбі за вищу освіту. У гімназії така репутація, що до неї дітей батьки з райцентру возять!».
Другий за важливістю для життя села об’єкт – фельд - шерський пункт. Володимир Литвин створив у рідному селі цілу амбулаторію. Недалеко від неї ми поспілкувалися з літньою мешканкою. Виявилося, що її прізвище теж Литвин, але політику вона просто тезка: «У нас півсела Литвинів. На Поліссі – дуже поширене прізвище. Як у нас в селі з лікарями? Якщо занедужаєш, так дохтор додому прийде, укол зробить. Не так як у моєї сестри на Луганщині, сусід від апендициту помер».
Найкрасивіша будівля села, безумовно, право - славна церква. Це теж дітище Володимира Литвина.
Саме тут на вихідні та свята збирається більшість односельців – поспілкуватися, разом порадіти, очиститися від метушні. Хрестини, вінчання… Відразу відчувається – село живе, не вимирає, як інші.
Саме на своїй малій батьківщині Володимир Михайлович втілив те, що хоче зробити для всієї країни: у кожному селі школа, фельд - шерський пункт – державна турбота. Ну, а храм – справа самої громади.
«Освіта, здоров’я, духовність – це те, що людям необхідно забезпечити. Решту вони самі зароблять, народ у нас вражаюче працелюбний», – не втомлюється повторювати Володимир Литвин.
Окрім малої батьківщини героя нарису, наш кореспондент заїхав ще в декілька місць Центральної України: будинок маляти, інтернат для дітей з вадами слуху, дитбудинок. Ми чули, що політик їх відвідує, і вирішили перевірити ці чутки.
На наше запитання, чи «приїжджав Литвин на Святого Миколая?» нянька будинку маляти на ім’я Наталя розповіла: «Цього року ще не був. Частіше приїжджає дружина. Тетяна Костянтинівна багато діток по іменах знає, розміри одягу, взуття... Усе підбирає по росту, якщо треба – ушиє. Дуже інтелігентна жінка, дуже йому підходить – гідна пара. А він почоловічому допомагає: присилає муку, цукор, крупи. Дітям не лише подарунки на свята потрібні, їх щодня й годувати треба. Недавно кімнату для реабілітації дітей нам обладнав. Самі розумієте, в якому стані до нас покинуті діти потрапляють. А Володимир Михайлович вміє знаходити з ними спільну мову. Спочатку дітки лякаються, самі розумієте, у нас мало чоловіків бачать.
Але він їх розтормошить, зацікавить. Упевнена – з нього в майбутньому вийде хороший дідусь для власних онуків».
У Березівському інтернаті для дітей з вадами слуху кореспонденту відповіли: «Днями був. Привіз подарунки. Завжди консультується: що привезти? що потрібно? Дуже раціональна допомога, підбирає – лише потрібні речі.
А то, знаєте, дивишся по телевізору, як політик в дитячому садку перед камерами танцює, і розумієш – показуха! Діти заплакані, у виховательки очі круглоквадратні – один політик і посміхається! Для таких – дитяче горе-радість лише фон.
Володимир Михайлович по-хазяйськи поводиться.
Запитує, чи не тече дах?
Скільки порошку для прання треба? Він з тих, хто замість цукерок привезе вітаміни».
У дитячому будинку в Прилуках сказали, що Володимира Михайловича ніколи не бачили: «До нас спочатку Олена Литвин приїжджала, а цього року Ваня – молодший син з друзями-студентами.
Сказав, що тато всюди не встигає, привіт передавав.
Багато потрібного привіз».
Ця поїздка дійсно дозволила побачити іншого Литвина. Напевно, слід зробити екскурс на «невидиму частину Місяця» інших політиків.
Олена СЛОБОДЯНЮК.
