20 грудня 1700 року за указом царя Петра I Новий рік в Російській імперії святкують «…по примеру всех христианских народов…» 1 січня, причому як і раніше – за юліанським календарем. У XVIII столітті практично всі протестантські держави переходять на григоріанський стиль, натомість в Російській імперії до 1918 року зберігався юліанський, через що Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським.
В 1918 році було прийнято перехід на григоріанський календар, і Новий рік знов почав співпадати з європейським.
Натомість російська, а також Сербська та Єрусалимська православні церкви відмовились переходити на новий стиль, внаслідок чого усі нерухомі церковні свята, а також Новий рік святкується за старим стилем, в результаті чого утворився такий рідкісний історично-культурний феномен, як Старий Новий рік. Як додаткове свято, Старий Новий рік і понині святкується в Росії, Україні, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.
