... Як би хотілося, щоб люди завжди були добрими, не грабували, не вбивали, не чинили злочинів! Щоб ніде й ніколи не було війн, холокостів, геноцидів! Тоді б юристи творили хороші закони, а міліція слідкувала б тільки за порядком на дорогах, де багато транспорту. Щоб президенти й прем’єри, парламентарі всього світу спілкувались щиро й забезпечували мир і щастя людей нашої планети.
На другий день після нашого свята, 25 серпня, працівники музеїв холокосту з Чикаго та Єрусалиму відвідали свідків трагедії в селах
Тернівці й
Тирлівці. В роки фашистської окупації там були знищені люди тільки за те, що за своїм національним походженням були євреями. Декілька ж тисяч невинних жертв – в
Тернівці, а в
Тирлівці – 10 осіб моєї родини.
Пройшли роки, живих свідків залишилось мало. Спогадами про ті роки й побачене, пережите поділились Ганна Петрівна Мендус, Катерина Василівна Бойко
(с.
Тернівка) та Надія Максимівна Гуцул (с.
Тирлівка). Зустрітися з ними порекомендував представникам музеїв сільський голова с.
Тернівки Михайло Григорович Кузик. Їхні спогади, записані на плівку, будуть зберігатися в музеях. Надішлють їх і нам.
А я дійшла висновку: як би політикани не чинили, і якби не організовували бійні, то не було б кровопролиття на Землі. Матері не проводжали б своїх синів, чоловіків, доньок на вбивство. В усьому світі панує правило: хто більше вбив – тому найвища нагорода. Ось тільки треба бачити й розуміти різницю: одні нападають, а інші – захищають. Наш народ ніколи не поневолював, не нападав.
Юлія ПЕНЗЮР,
громадський кореспондент.
м.
Бершадь.
