Це було у шістдесяті роки. Ми з нині покійним дідусем Адамом йшли в ліс на заготівлю хмизу. Було спекотно, нам хотілося пити. Нарешті, підійшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Нахилилися і напилися. А після цього дідусь сказав: – Спасибі....
І зібрав листя, яке плавало у воді, а ще очистив струмок від намулу. Я посміхнувся: – Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові спасибі? Адже він не жива істота, не почує ваших слів і не довідається про вашу вдячність. Після довгого мовчання дідусь промовив: – Це так... Струмок нічого не почує. Якби води напився вовк чи лисиця, вони не могли б подякувати. Ми ж не вовки – не забувай цього.
А знаєш, для чого людина говорить спасибі? Тому, що це піднімає людину.
Цей дитячий спогад ожив у моїй пам’яті у зв’язку із проведенням щорічно двомісячників з благоустрою та поліпшення екологічного стану. Як на мене, цією важливою справою потрібно займатися постійно, а не лише весною. І не тільки конкретними діями, а й вихованням у молоді та й дорослих дбайливого ставлення до свого міста, села, навколишнього середовища. Подумаймо над тим, чому засмічується довкілля, чому береги рік і ставків перетворилися у стихійні сміттєзвалища?!
Ніхто не замислюється над тим, що весь бруд зливається у воду, а потім через підземні «капіляри» потрапляє у криниці, з яких п’ємо воду.
Великої шкоди довкіллю завдає спалювання сухих решток та іншого сміття, особливо пластикових пакетів та пляшок. А чому останнім часом знищуються зелені насадження? Адже дерева – це фабрика кисню. Одне дерево забезпечує киснем чотирьох людей. Чи знають про це ті, хто без будь-яких причин посягає на джерело забезпечення життя – її величність Природу.
Тож давайте всією громадою подбаємо про наше довкілля. Адже, як відомо, у взаєморозумінні людини і природи– ще один секрет довголіття і бадьорості, життя і здоров’я.
Віктор БАЛАН, громадський інспектор з охорони довкілля, ветеран праці, громадський кореспондент.
