Василь ЧОРНОБАЙ, держслужбовець: – Як на мене, – це відродження давніх прагнень нашого народу до справжньої свободи та незалежності, які сприяють розвитку культури, збереженню традицій, справедливої співпраці з іншими країнами. Хоч не всі це розуміють, бо і проблем ще вистачає у кожного з нас. Як ніколи, з’явилася тепер можливість реалізувати себе, от тільки потрібен час і політична воля політиків.
Ніна ВЕРБЕЦЬКА, домогосподарка: – Мені ще 5 років залишилося, аби перейти на заслужений відпочинок, та я вже 2 роки ніде не працюю, роботи не можу знайти. Опікуюся домашнім господарством, городами. Чоловік будівельник, тож підробляє. Ось так в повсякденній праці і не задумуємось, що для нас незалежність. Але скажу, що найкраще жити у своїй рідній країні, яка б вона не була, її треба любити і берегти. Отож найголовніше свято нашої держави – День незалежності, для всіх нас дороге. Подивіться, скільки людей щороку збирається на його святкування тільки в нашому райцентрі.
Аркадій ВАЙНЕР, пенсіонер, голова міської ради ветеранів: – Ніяк не сприймаю того, що робиться зараз у владних структурах. Мені здається, що ті люди, які дуже багато говорять про незалежність, якраз найменше думають про неї, а головне – про людей. У нас ще й досі ветерани не мають тієї турботи, як скажімо, мають люди похилого віку в інших країнах. Хіба можна змиритися з постійним підвищенням цін на товари і послуги, у той же час пенсії і зарплати залишаються мізерними, грошей не вистачає. Збільшується кількість тих, хто живе в бідності, або наближається до цього рівня. Невже про таку незалежність мріяли ті, що голосували за неї в 1991 році?
Ольга ЗІНЬКОВСЬКА, підприємець на ринку: Це свято, як для мене, мало ще звичне. Та й не до свят нині, коли доводиться виживати хто як може. Я мушу постійно перейматися закупівлею різних товарів, не знаючи чи зможу їх продати. Відтак вкладаю гроші, а чи буде віддача? Якби держава дбала як слід про людей, то я, як і багато інших, працювала б, мала б гарантовану зарплату, вихідні, відпустку. А так доводиться стояти на базарі, сподіватися на удачу. А мої дорослі діти не знайшли себе в незалежній Україні, тож подалися на заробітки за кордон.
Тобто, працюють вони не тільки на себе, а й на чужі держави. Для того, щоб у нас настала справжня незалежність, потрібно, щоб в країні були створені умови для всіх, хто хоче і вміє працювати. А поки що…. Скажіть, кому тепер потрібен мій диплом про середню медичну освіту? Я, наприклад, від нього вже давно незалежна…
