Заступник головного лікаря райлікарні з охорони дитинства і материнства В.М.Шеремета розповіла, що за багато років своєї діяльності вперше зустрічається з таким випадком.
– Світлана не тільки до останнього дня заперечувала свою вагітність, а й робила все, щоб дитина не народилася. Вона вживала для цього різні заходи, приймаючи всякі препарати, парячись тощо.
Не стояла на обліку в сільській амбулаторії, як усі вагітні, відмовлялася від оглядів. Відповідь на пропозиції оглянутися була одна: «Що ви від мене хочете, я ж не вагітна». А мотив був зрозумілий: молода жінка не хотіла цієї дитини.
Можливо, корінь цього слід шукати в тому, що в сім’ї вже є двоє маленьких дітей, яким ще не виповнилося й двох років. А молодій матері було соромно від того, що в неї такої молодої, буде вже троє дітей… І навіть та обставина, що держава надає солідну допомогу за народження кожної наступної дитини, тут не спрацювала.
Розповідають, що матір Світлани, коли породіллю привезли в райлікарню, говорила: «І чого їм не вистачало – хата є, машина є…».
Тож матеріальних нестатків молода родина не відчувала.
А причину небажання народжувати слід шукати у психології молодої жінки. Чималу частину вини за те, що сталося, мають взяти на себе і члени родини. Адже вони не могли не знати, в якому стані Світлана, та все ж не допомогли їй ні порадою, ні практично. Аж поки не гримнув грім…
