«Ні в місті, ні в селі»

  • Подобається2Не подобається
  • 17 Жовтня 2011, 00:56

На знімку: жителі вулиці Суворова Тетяна Трохимівна та Василь Миколайович Папчуки на своєму подвір'ї біля отієї злополучної свердловини, яку доводиться замикати на ключ.

Так тепер дехто з жителів вулиць Ювілейної, Суворова, Вишневої відповідають на запитання, де вони проживають. І на підтвердження додають, що земельні паї, мовляв, у них орендують прилеглі господарства, тож вони нібито повинні жити, як і всі селяни. А до міста їх Жорнякам, Воронам і Цимбалам ще як до неба, і в прямому, і у переносному розумінні, хоч їхні жителі вважаються міськими.

Чимало мешканців району ще пам’ятають, як славився донедавна цей закуток району. Адже тутешні землі належали одному з кращих в районі і області війтівському господарству. Була навіть ферма, люди мали роботу. У Війтівці тоді навіть з гордістю казали, що Жорняки і Ворони – то, мовляв, мельницький край. Бо хоч населення тоді тут теж проживало не так багато, діяли аж два млини, які славилися якістю борошна на всю округу. Про гранкар’єри, один з яких у Воронах ще і по сьогодні постачає будівельникам камінь і щебеневу продукцію, не варто, мабуть, і розповідати. Бо всім про це відомо. Пам'ятають також і гідроелектростанцію, про існування якої, як і обох млинів, нагадують тільки руїни. Тутешнє населення ще і до цього часу не може збагнути, навіщо їх зруйнували, коли нині стільки ведеться про екологічно чисту, дешеву електроенергію. Нехай би оберталася ота турбіна, все ж була б якась від того користь.

Населення цих, по суті хутірських, як про них кажуть, вулиць, тепер вже на пальцях можна перелічити. Затрималося воно певною мірою хіба що у Жорняках.

Сприяє тому не стільки відносно ближча відстань до підприємств міста, куди можна добиратися на роботу, як наявність єдиної торговельної точки, у якій можна придбати хоча б найнеобхідніше для життя. Гарно відгукуються і про клубну установу, у якій міська влада хоч і не часто, а все ж організовує хоч якісь заходи. Щоправда, зовнішній вигляд будівлі зовсім не вабить, та і відчиняє вона свої двері не так часто, як в інших селах, бо в клуб, просто-на-просто, немає вже кому ходити. Жорняки ніби і приміська зона, і місця тут не гірші, ніж на деяких курортах, а населення працездатного віку залишилося одиниці. Тільки вибухи у гранкар'єрі по сусідству у Воронах періодично нагадують, що не завмерло тут ще життя. Та і про тутешні ставки рибалки пам’ятають.

У такій тиші, а то і в глухомані, й народжуються часто цікаві думки. Наприклад, тепер можна почути, що нібито люди остерігаються жити в таких місцях і кочують поближче до благ цивілізації. На вулиці ж Суворова, це у Воронах, довелося почути протилежне. У них, мовляв, є вже люди, які настільки звикли до тутешньої тиші і природи, що, навіть навпаки, можуть остерігатися міської метушні.

Щоправда, є гарний приклад, коли один з міських жителів купив тут хату і посадив чималий сад. Але не тільки у містах, виявляється, де багато народу, а і в таких напрочуд тихих місцях чорти, як кажуть, водяться. Один із місцевих доброзичливців повисмикував оті яблуні і проміняв зрозуміло на що.

От кажемо тепер, що винне у всьому нібито безробіття. Але у цій на сьогодні глухомані довелося переконатися, що не завжди, наприклад, безробітні тут є, адже один з бригадирів ставка розповідав, що за плату по 50-70 гривень у день не вдається нікого знайти, щоб косив очерет.

Щодо даної проблеми, то дехто з тутешніх жителів висловлюється: якщо конкретна людина працьовита, хазяїн, то робота сама її знайде. Таким добре живеться скрізь – і в місті, і в селі. Від тих же, хто не працює, довелося почути щось напрочуд дивне: що здебільшого, насамперед, їх цікавить заробітна плата.

Про саму ж роботу, як і про те, що оту заробітну плату треба відробляти, ніхто не мовив ані слова.

Ще однією проблемою на Воронах є питна вода. Носити її доводиться досить не близько від колодязя. І колодязь не викопаєш, бо скрізь каміння. Для тих, хто спромігся подбати за себе своєчасно і обладнав, як от подружжя Папчуків, на подвір'ї у камені свердловину, такої проблеми не існує, але їх спіткала вже інша невдача. Вперше в житті довелося бачити закованим у метал верх отієї свердловини, ніби гроші у банківському сейфі.

Але цьому є виправдання. Ті, хто посвоєму розуміє, як легко можна на щось розжитися, викрали у них вже два насоси. Викрадали їх і в сусідів.

В цілому ж висновок щодо того, яким чином раз і назавжди здолати оте безробіття, зробити не так просто. Бо навіть у подружжя тих же Папчуків, яке в парі вже 36 років, погляди на неї різняться. Василь Миколайович вважає, що тільки тоді в їх місцевості поселятимуться люди, як їм створюватимуть робочі місця. Тетяна Трохимівна, його дружина, дещо іншої думки і як аргумент наводить приклад одного з своїх синів. Залишившись без роботи, він не чекав манни небесної, а завів чимале домашнє господарство і про якесь там безробіття і слухати не хоче.

Залишається тільки додати, що навіть у такій ситуації не так просто буває вгодити населенню. До Жорняків, наприклад, є висипна дорога. Тільки-но на ній з’являється ямковість – починають скаржитися, що немає як проїхати. А як її прогрейдерують – знову скарги, що через куряву за колесами автомобілів навіть білизну після прання немає як вивішати.

Заасфальтувати ж дорогу поки що фінансово неможливо.

Ось так і живуть тут люди, які ще залишилися. Якщо зважати на їхню реєстрацію, то ніби у місті, насправді ж кажуть: живеться їм набагато гірше, як у селі. І поки що навіть важко щось їм порадити.

Здавалося б, реалізуючи продукцію тільки гранкар'єрів, можна було б дану місцевість «озолотити». Але це вже загальнодержавна проблема. Якби у нас велося будівництво, як колись, по-іншому завирувало б життя і тут. Залишається тільки сподіватися, що так воно колись і буде. І тут, у приміській по суті зоні, може з'явитися ще одне, як його у нас називають, «поле чудес» з новобудовами.

Павло КУШПЕЛА.


Дивіться також в розділі  Є така думка
» 15.06.2018 Я проживаю в Берізках-Бершадських. Досить часто зустрічаю в періодиці публікації жителів сіл, які стурбовані проблемою цін на сире молоко. Утримання корів у приватному господарстві – це питання виживання людей у селах. Свого часу дві корівки...
» 01.04.2018 Скільки пам’ятаю, наші депутати змінюють Конституцію «під себе». А простим людям від цього зовсім не краще. За роки незалежності кількість українців, які живуть за межею бідності, тільки зросла.
» 03.03.2018 Відгук на публікацію «Замітки з історії Бершаді» в газеті за 26 січня 2018 р.
» 19.01.2018 Непрості умови нашого сьогодення та війна на Донбасі з окупантом показово довели, що командир зобов’язаний приймати відповідні рішення, які інколи суперечать вимогам чинного законодавства, але забезпечують виконання бойового завдання, збереження...
» 12.01.2018 Слово про матір
» 22.12.2017 Основа життя – здоров’я
» 01.12.2017 Підстав для звинувачення лікаря немає
» 25.11.2017 Не перетворюймо свято у формальність
» 16.12.2016 Продаж землі – найстрашніше зло після кріпацтва
» 29.07.2016 Зберегти пам’ять про рідну людину
Всі статті розділу Є така думка »
Цікаві фото
2 фото   
<b>Схід села перетворився у зборище неприязні</b><br />На чергові збори громадян прибула з райцентру чимала делегація керівників на чолі з головою райдержадміністрації О.Ф....
5 фото   
<b>Волейбольний турнір імені Василя Ободнюка</b><br />10 березня 2012 року в приміщенні Флоринської загальноосвітньої школи відбувся ХІІ волейбольний турнір присвячений...
1 фото   
<b>Війтівка сьогодні</b><br />
14 фото   
<b>СУМІВКА</b><br />Перша назва - Красний городок. Село було тричі спалене. Назва ймовірно ві слова &quot;сом&quot; або &quot;сум&quot;....
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Велика Киріївка
Безкревний Савустей Халатіонович (1908) 1908 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 1941 р.

З історії Бершаді
Суттєво змінилося становище численних дрібних артілей бершадських ремісників. Всі вони об'єднані у шість промислових артілей, де працювало понад 600 робітників . А одна з них перетворилася на меблеву фабрику. Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

«Ні в місті, ні в селі» - Точка зору - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення