– Якщо ви і ваші товариші так вважаєте, вам ніхто не заважає висловити свою незгоду з позицією автора статті, навести аргументи, які б спростовували неправильні, на вашу думку, твердження. Напишіть такого листа, і ми надрукуємо його, – сказав я.
Але, здається, співрозмовник не почув моїх слів (чи не захотів почути?). Мені здалося, що його єдиною метою було, аби редактор та автор визнали помилковість виступу в газеті і вибачилися перед тим, кого нібито «обпаскудили». Та якщо уважний читач глибше вникне у суть опублікованого, то побачить, що там нема ніякого паплюження, просто об’єктивно викладено хід події. Тим більше, що автор статті – людина досвідчена, майже тридцять років працює в пресі.
Знову кажу співрозмовникові, що він та його товариші можуть скористатися сторінками газети для надрукування свого листа. Знову не почув.
Реакція була дуже несподіваною: – Повинна ж бути якась цензура… – У такому разі нам з вами нема про що далі говорити.
Не віриться, що є ще люди, яким кортить повернути цензуру. Навіть якщо їм надають газетну площу для оприлюднення своєї позиції. А, може, просто нема там ніякої позиції, нема вагомих аргументів для заперечення по суті виступу в газеті? Тому й хапаються за те, щоб повернути цензуру.
Позиція ж редакції і редактора залишається незмінною – писати правду, не обминати «гострих кутів», надавати можливість висловлювати різні думки. Тому ж, кого мучить ностальгія за цензурою, нагадаємо, що в Конституції України є стаття 15, в якій чітко вказано: «Цензура заборонена».
У Законі України «Про друковані засоби масової інформації» записано: «Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян».
Не буду стверджувати, що в роботі редакції нема упущень.
Хто не працює, той не помиляється (користуючись нагодою, прошу вибачення у читачів за прикрий недогляд у номері за минулу п’ятницю, де допущено помилку у даті – замість червня «проскочив» травень).
Отже, шановні читачі, наші сторінки відкриті для всіх, хто хоче і має щось сказати. А з тими, хто хотів би загнати газету у жорсткі цензуровані рамки, нам, як кажуть, не по дорозі.
Федір ШЕВЧУК
