Стежиною роду хліборобського

Федір Михайлович не «козиряв» братовою славою навіть тоді, коли той займав посади голови Вінницького облвиконкому та першого секретаря Житомирського обкому партії. Опирався на власні сили. Спрацьовували тут глибокі економічні знання, організаторський талант, душевна відвертість і простота.
Коли ж Федору Кавуну виповнилося шістдесят чотири роки, він сказав: пора передавати кермо керівництва в інші руки. Сельчани не хотіли в це вірити, однак знали: слово в Кавуна тверде. Відтак постало питання: хто ж очолить господарство?
Мудрі серединчани не хотіли, щоб хтось прийшов до них із сторони. Дійшли висновку, що кращої кандидатури, як Олександр Федорович, син Федора Михайловича, немає. Бо ж усі сельчани його добре знали і коли ще навчався в школі, і по роботі в Бирлівці на посаді головного агронома. Аналізуючи думку людей, батько почав, так би мовити, переговори із сином. Не просто було Олександру залишити бирлівські лани, все ж радувало, що повертається в рідне село. Пам’ятними залишилися для багатьох збори, які відбулися 18 червня 1999 року. Для Серединки це була справді велика подія, адже відбувалася своєрідна передача естафети від батька до сина. І виграла найбільше від цього Серединка, бо на зміну одному маститому господареві прийшов інший, теж справжній господар.
– Після батька вести господарство не так просто, – зізнається Олександр Федорович. – Його авторитет серед людей досить високий. Був би хтось чужий, легше б давалося кермо, а тут...
Запозичив молодий Кавун багато корисного під час стажування в Німеччині. Підтвердженням тому, що він прагне працювати творчо, з науковим підходом, може бути й те, що захистив кандидатську дисертацію, темою якої є кормовиробництво. Його вдруге обрано депутатом районної ради.
Він не лише здібний керівник, учений-практик, а ще й чудовий сім’янин, найкращий тато для дочок-красунь – семикласниці Іринки та п’яти класниці Оленки.
Директор з гордістю розповідає про людей, село, що ТОВ «Прогрес» входить у групу кращих з вирощування зернових, є лідером з інтенсифікації виробництва. Серединка одна з перших у Вінницькій області здійснила електрифікацію, яка є альтернативою газифікації.
Отож стало можливим при допомозі електроенергії за доступними цінами опалювати домівки, використовувати її для інших побутових потреб. Торік завдяки високій урожайності зернових (44 центнери з гектара), інших культур вдалося отримати чималі грошові надходження, а відтак спрямувати їх на допомогу соціальним закладам села.
Варто додати, що за минулий рік господарство сплатило 410 тисяч гривень різних податків, до Пенсійного фонду – 200 тисяч. Товариство вже два роки не користується кредитними ресурсами і коштами банків. Разом з тим, за цей період закуплено нової сільськогосподарської техніки на суму два мільйони гривень. У доброму стані знаходяться в цьому році посіви озимих культур – пшениці, ячменю, ріпаку, під які відведено 1300 гектарів землі. Радують також ярий ячмінь та кукурудза. Отож є надія на щедрі ужинки.
Ведучи мову про ТОВ «Прогрес», О.Ф. Кавун не відокремлював виробництво від соціальних проблем Серединки. Його співпраця з сільським головою Л.Д. Горячківським є прикладом для багатьох інших сіл, де тамтешні керівники не можуть визначитися, хто з них вищий за рангом. Тут же на першому плані – спільна турбота про сельчан.
А ще в Серединці уникають модного на сьогодні слова «криза». Його жителі намагаються сповна віддаватися роботі, виховувати гідних дітей, пройматися планами на майбутнє.
І першу скрипку в цьому відіграє заповзятий працелюб із славної хліборобської династії Кавунів – Олександр Федорович, який ось уже десять років продовжує батьківську стежину керівника.
 

Анатолій ФАРТУШНЯК.