Пишу, аби висловити своє відношення про те, що близьке моєму серцю, згадати про особистостей, яких поважаю, сприймаючи їхні матеріали. Я думаю, що до 90-річчя газети писати будуть багато – кожен своє, на те і ювілей, коли ж мова йде про улюблене видання – душа наповнюється гарними спогадами, світлою вдячністю та бажанням творити задля часопису.
Заступниками редактора були для мене завжди: Дмитро Васильович Ткачук, Федір Харитонович Шевчук, – є – Василь Ілліч Вербецький. Дописувала у газету у період свого трудового життя, йшла до редакції як до храму духовного. Саме завдяки вищезгаданим журналістам газети спалахнула у душі моїй творча іскра. А у пенсійний період виявилось достатньо одного поруху думки, висловленої колишнім редактором – заслуженим журналістом України Петром Васильовичем Маніленком, аби почала писати до «Бершадського краю» як громадський кореспондент. Щиро вдячна Павлу Івановичу Байдалюку – розуміння і чуйність редактора викликають бажання писати, не полишати пера. Федору Харитоновичу Шевчуку – за професійну допомогу та редагування обох власних моїх книг. Ще й Марії Христофорівні Соковій, з якою приємно і співпрацювати, і спілкуватися у щоденному житті.
Здобула ця світла жінка, добра людина багаторічною працею повагу у громадських кореспондентів, читачів.
Теплом у пам’яті завжди Б.С. Данильченко і А. Д. Фартушняк.
Життєві матеріали Павла Захаровича Кушпели хвилюють не лише хліборобів, жителів села, які, надіючись на себе, виживають – працюючи у особистому господарстві.
Його матеріали – сьогодення кожного з нас.
Значна сила впливу на думку читачів громадських кореспондентів, в зв’язку з цим хочеться світло згадати Василя Петровича Деркача.
Дуже гарні спогади і про Савелія Микитовича Воронюка.
Глибоко проникають у душу і розум матеріали Галини Мефодіївни Невеличко, Юрія Леонтійовича Цінчика, Світлани Іванівні Ковальської, Григорія Олексійовича Погончика. Не залишає байдужою, захоплюючи – зворушує і серце, і думку поезія Марії Григорівни Титарчук. Впевнено торує дорогу до творення часопису Микола Сергійович Рудик.
Творчість їхня – доброзичлива, щира, правдива – збагачує, додає читачам віри, надії, світла.
По-особливому хочеться згадати і весь колектив редакції «Бершадський край», куди є бажання йти з приємністю, аби відчути світло і дух атмосфери творчого тепла та щирості. Сердечно вітаю, шановні, усіх вас, а також – журналістів району, громадських кореспондентів, читачів, до чиїх домівок завжди поспішає «Бершадський край» – із Днем журналіста.
Усім – гараздів, нескінченних успіхів, світлих радощів та джерельного натхнення!
Згадаймо світло Василя Думанського у рік 60-річчя його народження.
Творці друкованого слова творили, творять і сьогодні часопис рідного краю Бершадщини – на віки.
Тетяна КУЧАНСЬКА, громадський кореспондент.
