На знімку: жителі вулиці Некрасова цікавляться у заступника міського голови Володимира Паламарчука (перший ліворуч), як потрібно діяти в цій ситуації.
Після опублікування 31.10.2014 року листа під заголовком «Не по-депутатськи і... не по-людськи!» депутат міської ради Євген Жабко (саме про нього йшла мова) звернувся з позовом до суду про захист честі, гідності та ділової репутації і про відшкодування моральної шкоди, яку йому завдала публікація. Розміри позову склали не мало і не багато – 20 тисяч гривень.
Хоч у кожному номері газети на 8-ій сторінці попереджуємо, що відповідальність за достовірність фактів несуть автори, ми взяли цю відповідальність на себе.
Звісно ж, редакція готувалася до судового засідання, звернулася до авторів листа – групи жителів вулиці Некрасова, які дружно прийшли до суду. Перед цим журналісти зверталися до юристів за консультаціями, були готовими до судових дебатів. Однак допустили один суттєвий промах – не скористалися послугами адвоката. Втім, уже на першому засіданні сторона позивача запропонувала мирову угоду. Не бажаючи поглиблювати протистояння між сторонами конфлікту і втягування у безкінечні судові засідання, редакція погодилася на цю мирову. При цьому однією з умов, запропонованих позивачем, була публікація, що згодом і з’явилася в номері за 13 лютого.
Головна ж умова редакції – щоб усі спірні моменти, пов’язані з описаною в газеті ситуацією, вирішувалися в правовому полі, а законні інтереси громади не порушувалися.
Публікуючи матеріал із вибаченням Є.В. Жабку, редакція визнала, що інформація, яку він сприйняв, як образливу, є такою, що не відповідає дійсності. Хоч уважно читаючи листа авторів із Пилипонівки, дуже важко знайти в ньому прямі образи чи якісь значні перекручення – в багатьох нинішніх виданнях можна прочитати ще й не таке... Можливо, бачачи слабкість своїх аргументів, сторона позивача і запропонувала мирову. Адже навіть у фрагментах листа, наведених у публікації 13 лютого, які спростовуються, дуже важко знайти щось таке, що принижує честь і гідність позивача.
Якби Є.В. Жабко зразу звернувся в редакцію із листом, в якому б висловив свою позицію, логічно й аргументовано заперечив те, що говорить ся в зверненні групи жителів, ми б теж надрукували його матеріал. Натомість – позов до суду. Результат – публікація, яка обійшлася йому набагато дорожче, зважаючи на судові витрати.
Втім, ми вибачилися. Пішли на цей крок свідомо, сподіваючись на одне – сторони знайдуть порозуміння, і на цій вулиці, яка впирається прямо в річку, не буде якихось протистоянь, скандалів тощо.
Якщо пригадуєте нашу публікацію за 13 лютого, редакція наголосила на тому, що продовжує контролювати ситуацію. Тож недавно знову побували на вулиці Некрасова, щоб детальніше вникнути в проблему. Хоча такої проблеми тут не повинно бути. Досить тільки заглянути у відповідні закони, яких потрібно дотримуватися у подібних справах.
Отже, ЯК ПОТРІБНО ДІЯТИ В СИТУАЦІЇ, ПРО ЯКУ ЙДЕТЬСЯ?
Відповідно до чинних Земельного і Водного кодексів України, якими треба керуватися, вздовж річок та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Для малих річок (довжиною до 100 км), якою є і Дохна, ширина цієї смуги складає 25 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина смуги подвоюється. А тут якраз і можна застосувати цю 3-градусну поправку, але хто там на це зважає.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
А якщо такий проект відсутній, тоді вступають у дію стаття 60 Земельного і стаття 88 Водного кодексів України: існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами. Тобто: прибережні захисні смуги існують в силу закону.
У межах населених пунктів прибережна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Такі смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Забороняється, зокрема, капітальне будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), дач, гаражів, автостоянок, місць для миття та обслуговування транспорту і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, скотомогильників тощо.
У межах річок, навколо водойм земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей виключно на умовах оренди (крім державних і комунальних установ і організацій, які мають право отримати земельні ділянки у постійне користування). Користувачі земель водного фонду зобов’язані суворо дотримуватися встановленого режиму для прибережних захисних смуг.
У нашому конкретному випадку повинен бути прохід вздовж берега річки, і жодної перешкоди цьому проходові не має чинитися. Ми ж бачили, що деякі господарі загородили територію прибережної смуги аж до самої річки, тим самим перекривши прохід берегом. Тут навіть елементарна логіка підказує: так не повинно бути. Більше того, вимагати дотримання правил від інших можна лише за умови, якщо сам їх виконуєш.
Чи ж треба говорити, що ніхто не має права приватизовувати річку. Користуватися нею можуть усі в будь-якому місці, незалежно від того, навпроти чиєї саме садиби ви ловите рибу чи купаєтеся.
...У жодному разі ми не хотіли б, щоб були порушені законні права громади, тим більше, що у цьому мальовничому місці здавна живуть чудові працелюбні люди. Вони користуються принадами річки і, звісно, хочуть, щоб так тривало й далі. Ніхто не має права їм зашкодити в цьому. Але і їм завжди потрібно пам’ятати, що всі свої дії треба чинити згідно із вимогами закону і моралі також.
Згадаємо ще таке поняття, як добросусідство. Тож сподіваємося на те, що і з новим сусідом Є.В. Жабком, який ще тільки розгорнув тут будівництво, налагодяться нормальні стосунки. Важливий момент: прагнення до цього повинне бути обопільним.
Федір ШЕВЧУК, редактор газети.
