По суті.
Деякий час тому мені повідомили, що хтось понаписував на виїзді з Бершаді по Гордіївському шляху аж до Баланівки різні образливі слова на мене. Очевидно, когось добряче зачепили мої публікації і принципова позиція у багатьох питаннях. Але відкрито, як це роблять деякі читачі, не звернулися до газети чи автора. Чому? Та тому, що бояться і знають: правда на моєму боці. І вони ніколи не зуміють аргументовано заперечити надрукованому в газеті. От і намазюкали на дорожніх знаках примітивні до дебілізму слова, на які можна навіть не звертати увагу. І не лінувалися, бо ж забруднили тими шизоїдними писаннями не один знак. Зрозуміло, що використовували при цьому транспорт. І робили підлу справу, звичайно ж, не вдень.
Бо боялися не тільки світла, а й людей. Думаю, що й далі боятимуться.
Але цим вони мені, самі того не усвідомлюючи через свою розумову неповноцінність, зробили добрячу послугу, привернувши увагу до моїх публікацій. Навіть ті, хто не читає газети, зацікавляться, можливо: а що ж той Шевчук пише, що така бурхлива реакція? Знаєте, хоч писало всі оті нісенітниці на знаках звичайнісіньке мурло (синоніми – бидло, покидьок, дебіл і т.д.
Прошу вибачення у читачів за таку лексику, але іншої ті «художники» не заслуговують), воно не зачепило мене зовсім (що з хворого та дурного візьмеш?). А от шкоди знакам на дорозі завдало чималої. Тож цікаво було б побачити, як воно стирало б свої «творіння». Якби я ставив собі за мету, то можна було б тих «письменників» знайти. Але вони не варті того, щоб їм приділяти стільки уваги. Чи не так?
Федір ШЕВЧУК.
