Скільки сімей, в тому числі – молодих, отримували і живуть сьогодні у хороших зручних квартирах. Проходячи повз будинки, можна спостерігати, як спочивають, сидячи на лавочках, люди похилого віку, спілкуються між собою жінки, грають у доміно чоловіки, а на майданчиках бавляться діти.
Думаю, добре згадують, дякуючи керівникам того періоду та усім, хто був причетний до будівництва будинків, жителі багатоповерхівок.
Важко, мабуть, і уявити, які зусилля докладались аби бути їм у місті.
Сорокарічний ювілей цього року першої п’ятиповерхівки по вул. Радянській, 10. Яке то було щастя отримати квартиру у красені-будинку! Це був і наш будинок, до останніх днів прожили у ньому мої батьки. Значно пізніше, маю - чи трьох дітей у сім’ї, протягом двох років у однокімнатній квартирі жили ми. Про - йшли роки, окрім доброго – нічого згадати, рідним назавжди залишився для нашої сім’ї десятий будинок, у двір якого сьогодні залюбки бігають онуки. Милі наші, добрі сусіди і теплий, дорогий серцю під’їзд, у якому на жаль, з перших його жителів залишилось мало сімей: В.Т.
Кесель, В.Г. Гулака, Л.М. Тютюнник, С.В. Войтенка, як і у другому В.І. Коненко, І.Д.
Олійника, В.В. Мазуренка, О.В. Жабко, В.В. Гаврилюка, Ю.Г. Колесникова, Л.А. Павловської. Завжди серцем і душею із сусідами: Олянецькі, Ткаченки, Процишини, Цимбали, Гнізділови та багато інших, хто жив у десятому будинку. Не оминають його, приїжджаючи у
Бершадь, колишні жителі, де б хто з них не проживав сьогодні.
І спільне проживання, і теплі взаємини, і безхмарна пора молодих років життя без образ, сварок, заздрощів навівають приємні спогади.
Будьмо щедрими на добро, багатими на здоров’я, шановні жителі багатоповерхівок рідного міста.
Тетяна КУЧАНСЬКА, громадський кореспондент.
