Важкі випробування випали на долю нашого відважного земляка, шляхівчанина А.А. Старинця. На військову службу Антін Афанасійович був призваний у 1937 році, брав участь у фінській війні.
На початку Великої Вітчизняної А.А. Старинець служив шофером у танковій частині. Безстрашний воїн вдень і вночі підвозив снаряди і все необхідне для танків і піхоти. А в 1943 році сам став танкістом. Багато виконаних завдань на рахунку хороброго воїна. Антін Афанасійович брав участь у визволенні Кавказу, Криму, взятті Сапун-гори. Особливо важкі кровопролитні бої проходили у Прибалтиці.
Потім військову частину, в якій служив А.А. Старинець, направили на Далекий Схід, де йому разом з однополчанами довелося визволяти Маньч-журію. Війну Антін Афанасійович закінчив у Порт-Артурі. У період воєнного лихоліття нашого хороброго земляка було поранено і контужено.
Його ратні подвиги відзначено бойовими нагородами – орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За перемогу над Японією».
З фронту молодий хлопець повернувся до батьківської щедрої на добро хати й у післявоєнні роки сумлінно трудився в колгоспі. Антону Афанасійовичу, як досвідченому шоферу, доручали водити перші легкові автомобілі, які з’явилися у колективному господарстві. Трудолюбивий, відповідальний, з добрим серцем і щедрою душею, він користувався серед односельців заслуженим авторитетом і шаною, його неодноразово нагороджували грамотами і преміями.
Сім’я, друзі були щастям для цього мудрого і доброго чоловіка-працелюба. Справжній господар, турботливий батько, він збудував хату, посадив гарні дерева, разом з дружиною виховав двох доньок і сина. Діти такі ж трудолюбиві, людяні та щирі, як і їхні батьки.
Антін Афанасійович вже відійшов у вічність. Його діти, онуки, правнуки щиро вдячні дорогій і рідній людині за любов, ласку, терпіння, турботу, гарне виховання. Вони гордяться своїм батьком і дідусем. Його мужність, витривалість, працьовитість, людяність і доброта – гарний приклад для наслідування.
Вікторія ГОНЧАР, вчителька-пенсіонерка с. Шляхова.
