До речі, це було проголошено ще десять років тому (до 190-річчя генія), і довгий час на місці майбутнього пам’ятника ми бачили відповідну стелу з написом.
Коли ж взялися за справу, то все робилося, як у радянські часи – шляхом штурмівщини, незважаючи на зиму.
Та біда не в тому, що погруддя не відкрили до календарного дня народження Т.Г. Шевченка. Адже рік Шевченка триває. І нам не байдуже, що буде стояти на постаменті – серійний безликий бовван на кшталт вождів радянської доби чи мистецький витвір, який стане окрасою Бершаді. Це дорого коштує, тому до справи потрібно долучити громаду міста і району.
Мені відомо, що планом реконструкції центральної площі Бершаді передбачено встановлення поруч із погруддям Кобзаря алеї Слави Героїв Радянського Союзу, Соціалістичної Праці та Дошки пошани. На мою думку, не можна суміщати несумісне, і зробити так означатиме споганити і перше, і друге. Від Дошки пошани взагалі потрібно відмовитися. Нічого, крім іронії і роздратування, вона у більшості людей не викликає.
Микола МОРОЧИНСЬКИЙ, голова районної організації «Просвіта».
