Потрясіння, страх замість радості, тривога і смуток супроводжували всю родину. Але батьки терпіли, вірили і не переставали боротися за життя сина. Аж поки Данилка у задовільному стані відпустили з матір’ю додому. Дякуючи Богу і лікарям, його вдалося тоді врятувати.
Перебуваючи під постійним наглядом лікарів, дитина набирала вагу, нормально розвивалася. Але весною цього року батьки знову почули від лікарів страшну звістку: у їхньої дитини великі проблеми зі здоров’ям. Додаткові обстеження це підтвердили.
Думала, згадує ті дні мати, життя для неї вже закінчилося. Важко таке пережити. Сина на лікування терміново відправили швидкою допомогою в Київ, бо у Вінниці таких операцій не роблять. Та ще й коштів на лікування не було.
Збирали усім миром. Навіть бабуся, з якою жила сім’я, продала все, що тільки можна було продати. Та однієї операції у Києві було замало, за нею йшли друга, третя, четверта, п’ята. Коли на третє хірургічне втручання грошей не було вже зовсім, свої плечі допомоги підставила вся родина. Хто допомагав, Галина, мати Данилка, перераховувала без кінця і краю. Каже, щоб допомогти, піднялося мало не все село.
Але і того виявилося замало. Перед черговою операцією, коли виходу вже, здавалося, не було, на допомогу відгукнулися і допомогли Осіївський сільський голова Віктор Соколюк із депутатами.
Знаючи про таке нещастя, настоятель храму с. Осіївки отець Сергій також організував із приходом допомогу.
Молився за здоров’я малечі і допоміг також батюшка однієї з бершадських церков Тарасій.
Допомога надходила звідусіль, у тому числі і від зовсім незнайомих людей. Останні операції, за словами матері, вдалося виконати тільки завдяки підтримці громади.
Данилко давно вже вдома, і лікарі кажуть, що все найстрашніше вже позаду. Його ж мати від усієї душі висловлює подяку за підтримку у настільки важку хвилину. Вона, за її словами, особисто відчула, скільки в нас є небайдужих до чужого горя людей. Сума, витрачена на лікування сина, була для сім’ї абсолютно не підйомною. Врятувати маленьке життя вдалося не тільки завдяки професіоналізму лікарів, а і тому, що є серед нас чимало людей милосердних, які розуміють: усі ми повинні мати право на щастя. А справжнє щастя, вважає мати Данилка, – коли діти здорові.
