Мова йде про Стасика та Настуню, найменших учнів нашої школи. Так, учнів. Дітки з особливостями навчаються в загальноосвітньому закладі. Разом із батьками ми розпочали «марафон» боротьби за звичайне життя, соціалізації у школі.
Що ви знаєте про дітей із синдромом Дауна, із ДЦП, аутизмом? У більшості випадків єдине, що відомо людям, – це «не дай Бог». А ось коли Він уже дав, у батьків такої дитини з’являється «хобі»: спочатку панікувати, ридати та істерити; потім шукати інформацію, копати Інтернет, намагатися зрозуміти – куди бігти. І тільки потім – усвідомлений етап – знайти тих, хто допоможе, хто йде паралельною колією, і йти з ними разом, ділитися знаннями, досвідом і надією. Надією на те, що це можна подолати.
Хоча ні, завершені дієслова тут неприйнятні. «Долати» буде точніше, бо це нескінченна історія, вона ніколи не припиняється. Не буває пігулки. Буває спосіб життя – перманентне лікування, де 90% – це посилені заняття.
Так ось, наші «сонечка» не мріють про цукерку, одяг, телефон або ж планшет… На сьогодні постало питання в адміністрації закладу про спеціальну (особливу, корекційно-розвиткову) кімнату. Називайте її як хочете, але це окремий простір для психологічного розвантаження, корекційної роботи, відпочинку, розвитку психічних процесів, зняття тривожних станів, для індивідуальних занять, покращення самопочуття. Кімнату виділили, ремонт зробили, а про обладнання залишається тільки мріяти. Звичайна магнітна дошка, модульні пуфики і парти з заокругленими кутами принесли б чимало користі для заняття з дітками.
... Миколай – добрий чарівник і допомагає усім: і дорослим, і дітям. Я хочу, щоб «святий Дідусь» допоміг у цьому році і нашим особливим «сонячним» діткам, бо час не стоїть на місці. А ще, щоб усі вихованці дитячих будинків у цей день відчули себе дуже щасливими. Щоб здійснилися їхні найпотаємніші мрії і бажання. Щоб на землі був мир, а добро перемагало зло.
Людмила ЗАГАРІЙ, заступник директора з виховної роботи Баланівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
