… Під містечком Щастя був важко поранений у голову (свою каску віддав товаришеві, бо той не мав) Сашко Петраківський з Тернополя.
Після тривалого лікування в Харкові і Львові лікувався в Ізраїлі (на гроші, зібрані батьками й небайдужими людьми). Тамтешні лікарі жахнулися: Сашка лікували безграмотно, неправильно.
Горе-ескулапи покарані, але здоров’я воїна в небезпеці.
Його взялися оперувати (вкотре!) польські лікарі. Але потрібно 700 тисяч доларів, яких у родини, звісно, нема.
Батько звернувся до Президента. Той вислухав і пообіцяв: «Все буде добре!». Але допомоги так і не дочекався.
Тому батько виставив на продаж зірку Героя… Де, в якій країні, ще таке можливе?..
У Кончі-Заспі хазяйнує майже половина депутатів або міністрів. Навіщо їм такі палаци з десятьма спальнями? І чому нема кому їх спитати, за які гроші придбані ці маєтки, що своїм розмахом і розкішшю перевершили колишніх поміщиків?
Їх їм дала наша самостійність?
А може, передасте їх отим діточкам, які втекли від снарядів, або калікам чи хворим, що волають про допомогу?
Отоді точно і без іронії вас справді назвали б народними! Покажіть приклад.
У людей уже спала полуда з очей. Знаю: серед депутатів є й такі, які хотіли б щось зробити для людей, але їм не дають.
Бісить те, що брехня заполонила все суспільство. Брешуть всі: радіо, телебачення, високі і нижчі начальники.
Не розумію, навіщо говорити на весь світ і показувати, як наші доблесні правоохоронці конфіскували, спіймали на гарячому супер-злодія на мільйони доларів, а через день дозволяють йому або втекти з грішми і родиною, або відкупитися «під заставу» за енну кількість гривень.
Показують пачки, чемодани грошей, зливки золота, антикваріат – а судити нема за що! Нема підстав відкривати кримінальну справу! Жах!
Простій людині нема куди йти на когось чи на щось поскаржитись. Усі роблять міну, що уважно слухають і… нічого не роблять.
У мене нема ностальгії за «совєтією». Але правда є правдою. За моє навчання моя мама не платила ні копійки. Лікували людей безплатно. Люди мали роботу.
Навіть демобілізованому солдату давали місяць відпочинку, а далі – іди, працюй!
Заводи, фабрики, цехи – все працювало. Скільки в Бершаді було колись міні-цехів і майстерень – де вони зараз?
Кому належать?
Чому наші люди змушені тікати з Богом даного рідного чорнозему десь у світи у пошуках якоїсь копійки? Чому наші землі, землі наших дідів, належать примарному Тігіпку (чи Тигипку)? Хто він такий, і де він?
Добре, що ми маємо самостійну державу, що почали розсекречувати колишні кадебешні архіви, що я маю право писати відкрито про все, що думаю, і мене ніхто не кине в тюрму. Але чому ж наші керманичі не запозичили з минулого все те добре, що було? Попеклися ж у 1917 році, коли нищили церкви, маєтки, багатства (бо, казали, панське). А потім зводили швиденько «хрущовки», гнали в комунізм. А залишки старих будівель «милують» око і донині.
Свій газ коштує копійки – платимо своїм же олігархам тисячі! Продаємо електрику світові майже за безцінь, а для своїх людей вона постійно дорожчає.
Таких «творчих» державних мужів я не пам’ятаю! Пане Гройсмане, мій земляче! Буковинець Яценюк дав «гарний» початок новаторству, як обдерти людей, мов липку. Благаю, не продовжуйте його лінії.
Не закликаю у минуле. Але сучасному пора навчитися з минулого брати позитив.
Знаю: багатьом може не сподобатися те, що пишу, але болить душа через несправедливість, брехню. А найбільше, що ми, прості люди, нічого в нашій державі не варті і нікому не потрібні.
Попри все, хочеться вірити, що здоровий глузд у наших державних мужів переможе, що у нашій благословенній країні запанують правда і справедливість, що не буде місця брехні, підлості та безкарності, а рівень життя простого люду перестане знижуватися. Для цього потрібно, аби ми не залишалися байдужими, не мовчали, стикаючись із неправдою й несправедливістю.
Настасія ЖУРАВСЬКА, с. Яланець – м. Трускавець.
