Слова подяки заслуговують ветерани праці, які вносять посильний вклад у забезпечення перевезення пасажирів – це начальник відділу експлуатації Г.І. Зарічанський, водії П.П. Дісяк, В.О. Міненков, М.О. Красножон та інші.
Усяка життєва дорога починається від шкільного порога. Саме за шкільною партою вибрав свою стежину – професію водія Василь Мойсейович Макарчук.
Прийшовши з армії, відчув – не зразу доручать йому машину, спершу перевірять на ділі. І він готувався до цього. Проте, куди іти працювати не сумнівався – в АТП 10527. З 1968 року й досі чесно трудиться водієм автобуса. За довгі роки роботи в автопарку зарекомендував себе сумлінним працівником, завоював авторитет у колективі. Його портрет неодноразово заносили на Дошку пошани, а самого Василя Мойсейовича нагороджували грамотами, цінними подарунками.
Тридцять три роки тому В.М. Макарчук одружився. Разом з дружиною Людмилою виростили двох дітей. Дочка Ольга учителює у Флоринській школі, зять Володимир – підприємець. Син Олександр закінчив автодорожний технікум, нині теж підприємець. Макарчуки мають двох онуків – Толя п’ятикласник, Світланці – один рік.
Василь Мойсейович цього року відзначив 60-річний ювілей. Ще будуть попереду шляхи-дороги, зустрічі з людьми. Довгих життєвих гонів і радісних успіхів Василю Мойсейовичу бажають п’ятківські ветерани. Їх 786 чоловік, і всі вони вдячні В.М. Макарчуку за гарне обслуговування.
– Василь Мойсейович – людина з великої літери, – розповідають учасники бойових дій Андрій Бойко, Петро Плахотников, Іван Бойко. – Ми часто з ним їздимо до лікарні, на базар. Він бабці допоможе сісти в автобус, подасть сумку чи мішок, а по дорозі, на прохання, зупиниться, допоможе зійти...
Можна було б продовжувати перелік усього того доброго, що вже зробив В.М. Макарчук для людей. Тож зеленої вулиці тобі, Василю Мойсейовичу!
Мойсей ПОХИЛА,
громадський кореспондент.
с.
П’ятківка.
