Свої прожиті роки Борис Миколайович Микитюк ділить умовно на дві частини. До першої увійшли нелегке дитинство, передчасна смерть батька Миколи Степановича, колишнього фронтовика, який працював механізатором і пішов із життя ще зовсім молодим через хворобу. А ще – постійна турбота про матір, Віру Савівну, та сестер Галю і Любу і брата Володю. Сім'я ніколи не жила в достатку, тож ще хлопчиком Борис пішов трудитися в колгосп рідної
Джулинки – вже з 10-річного віку пас корови, вивозив підводою влітку механізаторам воду та їжу. Труднощі згуртували родину, тож і надалі, коли всі стали дорослими, вони постійно підтримують одне одного, а найперше – свою маму, яка зуміла всім дати освіту, і найголовніше – виховати дітей в любові до праці.
Після закінчення школи Борис не шукав легких доріг у житті. Пішов працювати в Гайворонський міжколгоспбуд, де став муляром другого розряду. Маючи схильність до техніки, вступив до машинобудівного технікуму. Згодом, уже в процесі трудової діяльності, одержав вищу освіту, без відриву від виробництва закінчивши Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування.
З 1974 року у Бориса Миколайовича почався новий етап у житті. Саме тоді в
Бершаді було організовано філію Київського заводу реле та автоматики. Філія згодом стала самостійним підприємством – електротехнічним заводом. Досить швидко на околиці міста виростали цехи нового підприємства, сюди потягнулася молодь. Серед них був і Б.М. Микитюк, за активної участі якого споруджувалися виробничі приміщення, модулі, житлові будинки, об'єкти соціального призначення. Борис Миколайович належить до когорти тих, кого називають першопрохідцями, – він прийшов на завод через два місяці після підписання наказу про створення філіалу, і вже працює тут майже три з половиною десятиліття. Починав майстром механічного цеху, потім старшим майстром, згодом – начальником механопресоштампувального цеху, начальником планово-виробничого відділу. З 1985 року він – заступник директора, а нині заступник голови правління ВАТ "Бершадський електротехнічний завод". Коло його обов'язків дуже широке: забезпечення виконання програм з випуску продукції матеріалами і комплектуючими деталями; вивчення ринку збуту її для підтримання конкурентоспроможності та пошуку і обгрунтування пропозицій для розробки і впровадження нових виробів.
В сучасних умовах ринок збуту – досить непроста справа, але завдяки його зусиллям та колег ця проблема вирішується. Триває модернізація виробів, перехід на випуск нових видів. А ще ж треба приділити увагу транспортній дільниці. Хоч і нелегко доводиться в нинішніх умовах, усе ж підприємство працює, шукає шляхи вдосконалення виробництва. І серед тих, завдяки кому завод успішно працює, – Борис Миколайович, авторитетний, принциповий, творчий і мудрий працівник, людина високої моралі та обов'язку.
Керівник підприємства Дмитро Семенович Янчук відзначив його високу працьовитість, обізнаність, ініціативність, наполегливість, вірність обов'язку.
До речі, на підприємстві працює начальником відділу матеріального-постачання брат Бориса Миколайовича Володимир. Брати Микитюки є прикладом у ставленні до своїх обов'язків.
25 травня Борисові Миколайовичу виповниться шістдесят. Щиро вітаємо його і зичимо всіляких гараздів на довгі-довгі літа. Хай щастить йому завжди і в усьому!
Богдан БІЛОУС.
