Дороги рядового Підлубного

Далі були Молдавія, Румунія, Югославія, Словаччина… Рядовий Підлубний служив у розвідці, тож доводилося не раз наражатися на небезпеку, коли виконував різні завдання.
Траплялося, що і «язиків» приводили із цінними даними та документами.
Війна закінчилася для нього незадовго до дня перемоги, коли був важко поранений на території Німеччини. Медики проголосили вердикт: чужорідний шматок металу не підлягає видаленню. Так і залишився цей осколок на все життя, а двадцятирічний ветеран прийшов додому інвалідом – виписали його після лікування аж у листопаді сорок п’ятого… Чимало бойових нагород на грудях ветерана з’являється у святкові дні, а йому, напевно, найдорожча та, яку так і не одержав за те, що з поля бою в Румунії виніс пораненого командира полку.
У післявоєнні роки він закінчив вечірню школу, згодом здобув бухгалтерську освіту, працював у місцевому колгоспі. Одружився з простою трудівницею Євдокією Хомівною. Народилася дочка Валентина, яка вже теж пенсіонерка, багато років пропрацювала у медицині. Ще активно працює зять Іван Станіславович Зублевич, якого добре знають у районі та області по здобутках ФГ «Новосулківське», яке він очолює разом із сином Мирославом, а невістка Людмила Григорівна там працює комерційним директором.
Є у ветерана Івана Підлубного та його дружини Євдокії Хомівни, крім онуків, вже троє правнуків. Всі надзвичайно шанобливо ставляться до стареньких, прагнуть забезпечити їм максимальний комфорт. Хоч дідусь і бабуся проживають окремо, та не буває дня, щоб хтось із молодшого покоління не провідав їх.
І хоч не раз уже чули розповіді про фронтові дороги Івана Опанасовича, знову і знову просять розповісти про ті роки, про той пам’ятний травень сорок п’ятого, коли на світі переможним білим цвітом Перемоги зацвіли сади.
… І знову до нас прийшла весна. Хоч із запізненням, та все ж ніхто не в силах її зупинити. Так як шістдесят п’ять років тому, коли рядовому Іванові Підлубному було лише двадцять літ… Нинішній День Перемоги для нього особливий, бо майже збігся із славним 85-річним ювілеєм. Тож хай ще не одну весну і в здоров’ї подарує Вам доля, щоб ще довго радували своїх рідних тим, що Ви є на світі. Хай ще довго не закінчується ваша дорога.
Федір ШЕВЧУК.
с. Сумівка.