На знімку: Василь Іванович Таранюк з учнями.
Йому, як керівнику, вдалося створити надзвичайно дружний і працездатний колектив учителів, в якому ще й досі панує дружня атмосфера, взаєморозуміння й повага, ініціатива й творчість. Адже він справедливо вважав, що учитель – не просто професія, а стан душі.
Життєвим кредом Василя Івановича, як педагога, було зробити все для того, щоб дітям у школі було тепло, затишно і комфортно.
Своєю діяльністю він, на основі власного прикладу, власного інтелекту, формував характер своїх учнів, як майбутніх членів суспільства. Умів розпізнати, а значить і намагався розвивати в дітях їх здібності, допомагав вибрати правильну стежину в житті.
Багатющий життєвий досвід, разом зі своєю дружиною, теж педагогом, Євдокією Петрівною, він дарує своїм синам Олександру та Володимиру, онукам і правнукам.
Василь Іванович був, є і буде прикладом не лише для своєї родини, а й для багатьох своїх колишніх учнів. Бо ж як би не вирували політичні пристрасті в країні, куди б не закинула нас доля, є в житті речі, які ніколи не знецінюються, не тьмяніють, не забуваються. Це Батьківщина, Рідна Земля, Мамина Любов і тепло Рук Учителя.
Тому кожен з нас до самої глибини душі вдячний Вам, шановний ювіляре, за Вашу невтомну працю, Ваші настанови, ми в неоплатному боргу перед Вами. Бо ж неможливо повернути борг учителю, як неможливо повернути борг матері за її недоспані ночі та материнську ласку.
Тож вітаємо Вас з ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, довголіття і дякуємо Вам за Вашу мужність, терпіння, за працю, за те, що Ви у нас є.
За дорученням випускників різних поколінь Катерина КРАВЕЦЬ, бібліотекар с. Шляхової.
