Коли взявся за нову для себе справу, ввіре - на йому організація була лише філією обл - агролісу з великими боргами. Після об’єднання у минулому році, її володіння вже не тільки на території Бершадського, а й Чечельницького районів, розкинулися на площі загалом більше восьми тисяч гектарів.
Щоправда, відколи ДП почало рахуватися юридичною особою, воно набуло зовсім інших прав – мають вже можливість самостійно видавати накази, набирати людей на роботу чи звільняти. Займаються вирощуванням лісу, його охороною, заготівлею, переробкою і реалізацією лісової продукції. І все це, а також роботу двох розсадників, як і спеціалістів, його обов’язок організувати.
В середньому, за словами В.С. Траченка, щороку колективом висаджується 45-50 гектарів лісових культур, на 18-20 гектарах лісового фонду, який зрізають, вони поповнюються. Щоб мати уяву, наскільки непросто здійснювати тут керівництво навіть з таким, як у нього досвідом, достатньо сказати, що у підпорядкованому йому колективі тільки лісників на територіях обох районів – 24. А ще ж у розпорядженні кожного з них також працюють люди. Є й інженерно-технічний персонал, мають техніку, арсенал якої поповнюється, цех по переробці деревини, дві пилорами. У найближчих планах – побудувати в Бершаді ще й цех по виготовленню палеттів, на який держава виділяє кошти.
Коли Василь Степанович прийшов в «Агроліс», тоді чи не найбільшою була загроза від заборгованості. Але вже до кінця року її не тільки зуміли ліквідувати, а й придбали деяку техніку. Але він цим не хизується. Натомість каже, що з прориву вдалося вийти тільки за рахунок злагодженої діяльності колективу і якісної продукції. Про те, що і в даному випадку потрібно було все комусь організовувати – ні слова. Не вдалося почути від нього і про те, за рахунок чого у минулому році отримали 41,5 тисячі гривень чистого прибутку – такого теж ще не було. Заборгованостей не мають зовсім.
Здавалося б, йому можна радіти, адже є можливість знову отримати якусь з відзнак у своїй системі, яких і без того за період трудової діяльності має чимало. Натомість його хвилює інше – вважає, що треба менше вирізати лісу, а більше його садити.
Реформи, звичайно, торкнулися і цієї галузі. Позитивним моментом для неї є те, що до 2014 року їх звільнено від сплати ПДВ. Але що з того, як одразу ж ввели попневу плату на всіх ділянках, тоді як раніше вона була лише на головних. Відчутною допомогою стало і підвищення відповідальності за самовільні рубки.
Тепер, якщо не заплатить той, хто незаконно зрізав дерево, то платити буде або лісник, або майстер лісу.
Зрозуміло, що життєвий шлях, як і виробничі здобутки, могли б бути іншими, коли б не відчував розуміння й підтримку з боку сім’ї, зокрема Анни Андронівни – дружини, з якою у парі живуть з 1971 року. Виховали двох синів, дочекалися чотирьох онуків. Тож виходить, що, крім власного 60-річного ювілею, який Василь Степанович відзначатиме завтра, цього року виповнюється ще й сорокаріччя подружнього життя.
Про відпочинок він не мріє, бо такої вдачі. А знань та здібностей йому не позичати. Саме тому й запропонували йому продовжувати працювати на нинішній посаді за новим контрактом. До цього певною мірою зобов’язує і депутатство – він депутат районної ради нинішнього скликання. Тричі обирався депутатом районної та декілька разів Баланівської сільської рад. Тож хоч кажуть, що працювати з людьми найважче, але в даному випадку – це його стихія. Тому й звертаються до нього немало за порадою чи допомогою.
Тож з роси і води Вам, шановний ювіляре!
Павло КУШПЕЛА.
