Тож коли закінчив Піско-Бершадську восьмирічну школу, то довго не вагався – пішов на курси кухарів. Мріяв стати справжнім майстром кухарської справи.
Маленького, худенького «новоспеченого» кухаря після закінчення курсів направили на роботу в Лісниченське сільпо помічником шеф-кухаря. Микола Олішевський був старанним, допитливим, ініціативним помічником.
Якщо вже брався за якусь справу, то виконував її на совість. Тож керівництво Бершадської райспоживспілки запримітило діловий хист молодого спеціаліста і призначило його завідуючим складу.
Відслуживши в армії, Микола Васильович Олішевський повернувся змужнілим і загартованим юнаком. Його призначили директором громадського харчування Лісниченського сільпо. Це була відповідальна робота, він прагнув, щоб в їдальнях та кафе було затишно і чисто, щоб в меню були різноманітні страви, калорійні і свіжі. Саме в цей період він зустрів свою долю – Віру Михайлівну, яка працювала в сільпо шеф-кухарем. Створилася міцна сім’я, дружина стала справжньою берегинею сімейного вогнища.
Потім довелося Миколі Васильовичу працювати директором громадського харчування в Устянському, Джулинському сільпо. Розумів, що знання треба поповнювати, тож закінчив спочатку Вінницький торговельний технікум, а згодом і Львівський економічний інститут.
Був директором Бершадської заготконтори, очолював колгоспний ковбасний цех в Ольгополі. Та де б не працював М.В. Олішевський, його завжди цінували і поважали за порядність, працелюбність, ініціативність, вміння працювати з людьми.
Коли над Україною нависло Чорнобильське лихо, він разом зі своїми працівниками 13 днів працював біля Чорнобильської зони – харчували людей, які були там, за колючим дротом зони.
За самовіддану працю його не раз відзначали грамотами, подяками. Але найвища нагорода для Миколи Васильовича – повага людей, які цінують в ньому справедливість, доброту.
Разом з дружиною виховали двох хороших синів – Валентина і Михайла, обоє мають вищу освіту, працюють. Дочекалися невістокдочок – Наташу і Аллу. Радують тепер дідуся і бабусю четверо онуків, старший Роман вже на другому курсі юридичного вузу, а старша із внучок Оленка – захоплюється мовами, побувала в цьому році в Англії на курсах.
Нині М.В. Олішевський працює начальником приймального пункту по заготівлі лікарських трав від житомирського заводу «Ліктрави». Він розуміє, що робота пункту – це не тільки заготівля цінної сировини для того, щоб були ліки в аптеках, а це і додаткова робота й заробіток для багатьох мешканців району.
Тож прагне, як і завжди, щоб скрізь був порядок і дисципліна.
Ось так в турботах і прийшов до Миколи Васильовича шістдесятий ювілей. 19 грудня він стрічає його ще повний сил і оптимізму. А ми бажаємо йому міцного здоров’я і ще багато років щедрих життєвих ужинків.
З повагою Дмитро ПЕРЕСАДЮК, Наталія СИРОТА, Галина КРАСНОЖОН, Ася КОЛЬЦОВА.
