Коли їй було лише три роки, батьки переїхали з Бершадщини в Росію. В далекому Нижньому Новгороді проходили дитинство, юність. Та на все літо щорічно вона приїздила у Берізки-Бершадські до бабусі Домни Давидівни.
Саме це село, його працьовиті люди мали великий вплив на дівчину.
Світлана багато проводила часу на фермах, де бабуся була обліковцем. Тож ще зі шкільної парти знала, що буде вчитися на ветлікаря, потім закінчила Горьківський сільгоспінститут за спеціальністю ветеринарія.
В селі зустріла і своє справжнє кохання. Зі шкільної парти дружила з Грішею, тепер уже поважним лікаремтерапевтом Бершадської ЦРЛ Григорієм Павловичем Манченком, який і став її любим чоловіком та турботливим батьком їхнім дітям.
Ще студенткою проходила виробничу практику на Бершадщині. Тут і познайомилася із чудовою людиною, високим фахівцем своєї справи Олександром Львовичем Жорницьким. Він та його сім'я в подальшому зіграли велику роль в житті молодої родини Манченків, яка в 1992 році переїхала в Бершадь.
Посада ветеринарного лікаря у виробничому відділі підприємства по виготовленню ветеринарних ліків вимагала не тільки міцних знань, а й відповідальності, пунктуальності, тож С.В. Манченко з великим ентузіазмом й бажанням поринула в роботу. Вона мала хорошого наставника, який вчив, допомагав і питав за роботу.
Професіоналізм, вміння працювати з людьми вигідно виділяли її серед ветеринарних працівників району, і невдовзі Світлану Василівну призначили начальником районного управління ветеринарної медицини.
Жінка-керівник такої відповідальної галузі району?, – дехто навіть не міг уявити. Та ось уже в цьому році минає 10 літ, як С.В. Манченко очолює службу, якій надані великі права і обов’язки. Адже ветеринарія – це не тільки здорове тваринництво району, а і якісні та безпечні продукти харчування. Ветеринарна лікарня району, дільничні ветлікарні, лабораторія ринку, міжрайонна лабораторія проводять щоденну копітку і непомітну на перший погляд роботу, вирішуючи саме ці завдання.
Світлана Василівна гордиться, що район має чимало знаючих ветеринарних фахівців, з якими легко вирішувати будь-які питання. Скажімо, відмінно працює в Устянській дільничній ветлікарні Н.І. Грищенко, а в Шляховій – потомственний ветеринар Андрій Гончарук.
Сьогодні тваринництво району переживає не кращі часи. Відтворення стада великої рогатої худоби, недопущення інфекційних хвороб стоять на першому плані ветслужби району, а це потребує не тільки фахових знань, а й великої організаційної роботи, ентузіазму, цілеспрямованості.
– Мені в житті таланить на мудрих, добрих людей, з якими легко знаходити спільну мову, в яких є чому повчитися, – говорить Світлана Василівна. – Адже велику підтримку і розуміння в свій час знайшла, спілкуючись з такими керівниками району як І.І. Андрушко, М.Ф. Хливнюк, В.В. Довгополюк, Л.Т. Глушко та інші.
Про те, що Бершадське районне управління ветеринарної медицини є одним з кращих в області, свідчить і висока нагорода Комітету ветеринарної медицини України – заохочувальна відзнака «За заслуги в розвитку ветеринарної медицини України», якою відзначили торік С.В. Манченко.
Територія районного управління ветмедицини щоліта потопає в розмаїтті чудових квітів, а восени різними кольорами розквітають хризантеми. «Білі – то мої улюблені, – зізнається Світлана Василівна, – такі прекрасні і витривалі квіти, вже сніг пролітає, а вони цвітуть. Так і в моєму житті: які б незгоди не траплялись, намагаюсь їх подолати».
Така складна галузь стала під силу жінці-керівнику, мабуть тому, що вміє сповна віддавати себе роботі, знаюча, вимоглива, іноді навіть жорстка.
Та зовсім іншою її знають в сім'ї, де вона добра, лагідна дружина, мати, бабуся. Син Роман обрав її стежину – теж ветеринарний лікар. Працює і проживає в Києві. Спільною втіхою для родини став внук Матвій. Донька Анна – фінансист, проживає в Бершаді, а зять теж ветеринарний спеціаліст.
26 лютого у Світлани Василівни славний ювілей. Тож бажаємо їй ще багато років плідної праці, сімейного затишку і всіляких гараздів.
