– Працював я у Джулинському будинку побуту, займався швейним виробництвом, – розповідає. – Спочатку був закрійником, потім майстром виробничої дільниці, яка охоплювала тринадцять сіл. Тож доводилося дуже часто бувати у роз’їздах.
У цій сфері С.П. Паламарюк трудився аж до виходу на пенсію, потім ще кілька років працював ремонтником у гаражі. Має майже півстоліття трудового стажу.
Його неодноразово нагороджували грамотами та подяками, односельці шанують і поважають Семена Павловича.
Варто сказати про те, що він понад два десятиліття був і начальником добровільної народної дружини при сільській раді. Громадські обов’язки виконував теж сумлінно.
Гарні спогади залишилися у Семена Павловича про військову службу в одній із частин по охороні міста Москви.
Як відмінник бойової і політичної підготовки, він двічі брав участь у військових парадах у столиці.
До речі, у Джулинці С.П. Паламарюк знайшов свою другу половинку – кохану дружину Анастасію. Побралися вони зовсім юними – Семену на той час тільки виповнилося 18 років, а наречена була ще неповнолітньою.
– Я винаймав квартиру, а Настя жила через межу, – весело оповідає співрозмовник. – Зустрічалися ми недовго – місяців чотири.
Побралися і слава Богу.
Йдуть разом по життю вони вже майже 62 роки. У листопаді 2010-го відзначили діамантове весілля. У чому ж секрет їхнього подружнього довголіття?
– Секрет тут один – моя Настя народилася на Святий вечір і, як Ісус Христос, терпляча, несварлива, має добре серце, – щиро зізнається, і обличчя його розпливається в усмішці. – Звісно, і я стараюся, та й дітям і онукам про це кажу. Ми ж на світі тимчасово, тож потрібно робити людям добро.
Анастасія Павлівна і Семен Павлович виховали чудових сина Миколу і дочку Майю, мають онуків, правнуків.
Випадково трапилося так, що наша розмова з С.П. Паламарюком відбулася незадовго до його 80-річчя, яке він сьогодні відзначатиме в сімейному колі. Тож щиро вітаємо Семена Павловича з ювілеєм і бажаємо йому всіляких гараздів у житті.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
