Сонячні промені осіннього дня ледь пробиваються крізь густі хмари, дотягуючись до зеленого вруна пшениці.
Одинока постать змужнілого чоловіка бовваніє серед озимини. Що скаже оцей налитий зелений паросток? Як вистоїть цієї зими? Які врожаї принесе літо? Цим, саме цим піклується зараз голова ТОВ «Жорняки» Микола Никифорович Рибак навіть у день свого ювілею.
З цією людиною я знайома уже 22 роки і не перестаю захоплюватися його ентузіазмом. В бесіді з ним постійно чую: «Сили і здоров’я черпаю з матінкиземлі, годувальниці нашої, адже саме вона є достатком кожної селянської родини, України. Хліб – то багатство, достаток, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стоя ли, навіть не маючи шматка хліба ані дрібка солі. Я шаную сільських трударів за їхню невтомну працю, їх життєву мудрість, добро і довіру, подумки цілую їх мозолясті натруджені руки, які творять чудеса. Кожен із нас – дитина своїх батьків, які вміли сіяти, вирощувати, косити, молотити, розчиняти тісто та пекти смачну рум’яну паляницю».
Микола Никифорович ще з дитинства мріяв працювати в селі, адже виріс в сім'ї колгоспників у Сумівці, де працю цінували понад усе та дбали про майбутнє своїх дітей. Енергію черпав від природи і спілкування з друзями, багато читав та любив математику. Добре розумів, що лише знання допоможуть у реалізації дитячих мрій. Роки пливли, як ріка. Середня освіта, яку здобув в Чапаєвській середній школі, 2 роки служби в армії, навчання в Ладижинському технікумі – і дорога в майбутнє.
З якою енергією вливався він в ряди колгоспників Великокиріївського колгоспу «Маяк», працюючи начальником мехзагону. Як губка, поглинаючи людські турботи, працював над поліпшенням роботи тракторного парку та поступово набирався досвіду роботи. Тягнулися селянські душі до молодого спеціаліста, бо Микола Никифорович завжди жив їхнім життям, дбаючи про добробут та достаток. Саме в цьому селі знайшов свою омріяну дружину та створив щасливе кубельце, лелека на крилах щастя приніс двійко дівчаток. Роки спливали, підростали діти, мужнів наш ювіляр і впевнено крокував по життєвому шляху. Випадала нагода попрацювати йому і завідуючим виробничою дільницею колгоспу ім. Леніна с. Чапаєвки.
І тут він також творить історію хліба, де є свої таємниці, досвід, розрахунки, мрії про майбутнє, невдачі. Поступово зникають колгоспи, але залишаються люди та земля, яка зовсім недавно розкошувала, купалася в славі, віддихала важкими пахощами після рясного дощу та великих врожаїв. У своїх барвах жива й свіжа, вона благала про допомогу, шкода лиш, що не говорить. З болем переносить Микола Никифорович всі негаразди, радиться з друзями і в 2003 році очолює ТОВ «Жорняки».
І знову оживає земля, приносячи непогані врожаї, гуркочуть комбайни на ланах, рясно ллється пшеничний водограй на кузови машин. Радіє здобуткам майстер степових кораблів: є що людям дати, засіяти, продати. Всім радий допомогти, бо знає, що багато людей, особливо похилого віку, чекають його підтримки і порад.
А ще кожного року допомагає Микола Никифорович Великокиріївській загальноосвітній школі у ремонті її приміщення (тут навчаються його внуки Сергій та Василь), уже багато років дбає про розквіт села як депутат сільської ради, добрим словом порадить та дасть настанови. Знаходить час і для рідні, поспішає до своїх внуків, які поглядом синіх очей слідкують за кожним рухом улюбленого дідуся (попереду вечір мандрівок та розповідей із власного життя.).
В дні його ювілею хочеться порівняти цю Людину з Довженковим батьком: великі і розумні очі, дужий і чистий, руки широкі та щедрі, з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів, любить такт та справедливість.
В глибині душі вірю, що ця людина ще довго працюватиме біля землі, готуватиме обжинковий сніп, дякуватиме Господу Богу, що допоміг щасливо докінчити жнива. Ластівки будуватимуть гнізда біля його вікна, милуючи весняним щебетом. А коли прийде глибока старість, дістане вудочку з-під стріхи і попрямує зі своїми внуками до річки пізнати справжнього дідівського щастя, адже в онуках віддзеркалюється душа цієї людини.
Тож з роси і води Вам, шановний ювіляре!
Галина ТКАЧУК, заступник директора з навчально-виховної роботи Великокиріївської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
