Він народився у знаменний день – 19 грудня, коли вшановується Святий Миколай. Тож і назвали його цим іменем. Утім, Микола Петрович Журавльов – цілком земна людина, на долю якої випало дуже багато випробувань, але яка завжди залишалася і залишається собою.
Хоч народився він на Сумщині, але своєю малою батьківщиною вважає Бершадь, точніше, село Пилипонівку, де ріс, навчався у школі, звідки вирушав у пошуках життєвого шляху. Навчання у Харківському інституті механізації сільського господарства перервала війна.
Його фронтові дороги пролягли через різні фронти, різні міста, та завжди Миколу Журавльова відзначали мужність і героїзм, про що свідчать численні нагороди – медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, «За мужність» та інші.
На фронті солдат не вибирав доріг, і коли у кінці 1944-го його направили на навчання в Сталінградське артилерійське училище (базувалося тоді в Астрахані), не шукав жодних причин для того, щоб не виконати розпорядження.
Накази не обговорюють, накази виконують. І поки Микола Журавльов здобував військовий фах, війна закінчилася. А так хотілося зустріти її в Берліні, розписатися на рейхстазі...
Лейтенант Журавльов був направлений вже після війни у Львівський військовий округ, служив у Володимирі-Волинському.
Здавалося, що перед молодим офіцером стелиться доля професійного військового. Але у 1946 році відбулася реорганізація у військових частинах. А Микола, відверто кажучи, вже зголоднів за мирним життям. Адже ще до війни готував себе до роботи у сільському господарстві.
І рішуче перегорнув мирну сторінку свого життя – повернувся у свою Пилипонівку. Тоді найбільшим і найпотужнішим підприємством тут був цукрозавод, тож без вагань прийшов сюди. Не думав, що більше півстоліття його життя буде пов’язане саме з цим колективом. Починав теплотехніком, далі став начальником планового відділу. А потім Вінницький бурякотрест направив старанного і здібного працівника на навчання у Московську промакадемію (свого часу у ній навчався Микита Хрущов). І далі п’ятдесят років Микола Петрович працював головним бухгалтером Бершадського цукрозаводу. Мабуть, не те, що важко, а й неможливо знайти головного бухгалтера не тільки на Вінниччині, а й в Україні з таким стажем. Працював при різних директорах, утім, усвідомлював одне: незалежно від того, хто директор, просто потрібно добре виконувати свої обов’язки. Як свою особисту трагедію, сприйняв те, що завод припинив існування.
До ратних нагород ветерана за роки роботи на заводі додалися мирні відзнаки, ювілейні ордени і медалі. Та Микола Петрович зізнався, що ніколи не думав про нагороди, а просто сумлінно робив те, що мав робити. І ніколи не залишався байдужим до всіх проблем, якими живуть його земляки, а особливо – ветерани. Був обраний головою районної спілки інвалідів війни і праці. Ще донедавна його часто можна було побачити серед молоді, найперше – серед школярів. Зараз через стан здоров’я вже рідше може це робити. Діти сприймають ветерана як живу легенду, бо ж нечасто зараз можна побачити і почути безпосереднього свідка подій, про які молодші покоління знають тільки з книг та фільмів.
Інша річ, що молодь не завжди дивиться і читає про ті, уже віддалені в часі події. Тим часом, переконаний Микола Петрович, патріотичне виховання дітей у нинішніх умовах набуває особливого значення. І для цього потрібно використовувати всі можливі засоби.
Нині полковник у відставці Микола Журавльов, незважаючи на вік, бере активну участь у роботі районної ветеранської організації, є членом її президії. Відзначений нагрудним знаком «Почесний ветеран України».
Микола Петрович разом із дружиною Аделіною Леонідівною виховали трьох дітей – синів Юрія та Костянтина (на жаль, рано пішов із життя) та доньку Олену. Є три внуки, дві правнучки, які шанують патріарха своєї родини, намагаються перейняти в нього найкращі людські риси – любов до людей, працелюбність, доброзичливість, мужність. Саме завдяки цьому дожив він до солідного віку – сьогодні йому виповнюється дев’яносто. Тож приєднуємося до численних віншувань ювіляру і зичимо нашому славному землякові міцного здоров’я, благополуччя та довголіття. Хай Святий Миколай додасть віку!
Юрій ЦІНЧИК, Федір ШЕВЧУК
