… Сам він і тоді та й зараз вважає, що нічого особливого не робив, просто сумлінно виконував всі роботи, які йому доручали. Зрештою, біографія в нього звичайнісінька. Раннє дитинство було обпалене війною, а пішов у перший клас середньої школи в переможному 1945-му. Через десять років продовжив навчання на курсах при Ольгопільському училищі механізації сільського господарства, після закінченню яких отримав спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю.
Найдовше і найдальше від’їжджав від рідного села у другій половині 50-х, коли брав участь у збиранні врожаю на цілині, а потім служив в армії.
Та вже із 1960-го він безвиїзно працює в рідному селі – механізатором, помічником бригадира тракторної бригади, а згодом і бригадиром, а якщо точніше – начальником механізованого загону №2 колгоспу «Шлях Ілліча». У пам’ятному 1977 році колектив виростив по 60 центнерів пшениці і по 540 центнерів цукрових буряків з гектара.
Оцінкою трудових зусиль колективу було присвоєння його керівнику високого звання Героя Праці. Серед багатьох нагород нашого земляка є ще й другий орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора.
Без відриву від виробництва Микола Євдокимович здобув фах агронома. Зараз немодно про це говорити, але у 1981 році був делегатом ХХVІ з’їзду КПРС – випадкових людей на такі форуми не посилали.
Коли вийшов на пенсію, не став відсиджуватися вдома, а виконував важливе доручення односельчан – очолив профком сільгосптовариства. І так само сумлінно працював, постійно дбав про соціальний захист трудівників. Та й зараз час від часу зустрічається з людьми, з радістю спілкується із земляками.
Разом із дружиною Лідією Іванівною, яка все життя була рядовим членом рільничої ланки, виховали двох дітей – дочку і сина, нині радіють онукам.
У ці дні Микола Євдокимович відзначає 75-річчя. Щиро вітаємо його зі славним ювілеєм і зичимо усяких гараздів та щедрот. Впевнені, що на прикладі його життя та діяльності і далі вчитимуться ставленню до справи майбутні покоління.
Федір ШЕВЧУК
