Сади бригадира Петра Горобця

Працював після війни у рільничій бригаді – сіяв, молотив, возив підводою хліб на здачу. А після одруження переїхав у Шумилів, трудився на будівництві міжколгоспної Чернятської ГЕС – був виконробом, споруджували греблю. Потім ще деякий час після того, як станцію ввели в дію – майстром лінії високовольтних передач.

Згодом у його житті відбулися інші зміни – будівельникові й енергетикові довелося освоїти ще один фах. Він став бригадиром садово-городньої бригади маньківського колгоспу. Власне кажучи, робота була для нього не нова, бо з самого дитинства жив у цій стихії – уявити собі сільську садибу без городу і садка неможливо. Разом із своєю Марією Олександрівною не просто садив фруктові дерева, звичні для всіх овочі, він ще й робив це по-особливому. Не цурався самотужки вчитися – не минав жодної книги із садівництва й городництва. І зараз у нього чимала бібліотека таких видань.

Більше двадцяти літ Петро Тимофійович Горобець очолював бригаду. Цей час – 60-80-і роки – був періодом найвищих досягнень колективу. Пригадую, тоді досить часто районна газета писала про успіхи маньківських овочівників на чолі з П.Т. Горобцем. Сам же бригадир дбав не тільки про врожаї, а й про трудівників колективу, щоб вони, крім основної, мали ще й додаткову оплату.

Працював П.Т. Горобець ще два роки після того, як вийшов на пенсію. Та й зараз не сидить без діла – постійно порається на городі, в саду, та особливо любить пасіку, якою опікується разом із внуком Олександром. Загалом же його бджолярський стаж – 60 років!

На жаль, вже п'ятнадцять років нема його коханої дружини, з якою виховали двох прекрасних дітей – сина та доньку.

Василь після закінчення Бершадського медучилища працює в рентгенологічному кабінеті райлікарні, Олена – геолог і педагог, нині вже на пенсії, живе в Дніпропетровській області. У Петра Тимофійовича – троє внуків. Один із них – Олександр Васильович, який разом із дружиною Катериною і маленьким синочком Сашком живе у селі біля дідуся. Звісно ж, ведуть чимале господарство, бо крім саду й городу, догляду потребує домашня живність – кури, кролі.

Крім непосидючого правнука Сашка, є у найстаршого представника династії ще одна правнучка – Софійка.

Які тільки дерева не ростуть у їхньому саду! Яблуні, сливи, абрикоси, черешні, горіхи… Кажуть, що любов до садівництва Петро Тимофійович перейняв від свого діда Танасія, який був колись садівником у пана.

Сьогодні Петро Тимофійович відзначає ювілей – йому виповнюється 85 років. Вітатиме його родина, привітаймо й ми цього скромного і невтомного трудівника, який все своє життя прикрашає рідну землю садами, збагачує працею.

Хай ще довго цвітуть і плодоносять сади його життя!

Богдан БІЛОУС, с. Шумилів.