Петро по закінченню школи трудився на різних роботах у колгоспі, згодом закінчив курси шоферів. Далі – армія. А потім прагнення дізнатися більше, підвищити свій освітній рівень привело його в Ладижинський технікум механізації сільського господарства. Переддипломну практику проходив у Бершадському районі.
І так йому сподобалося тут, що й спрямування на роботу попросив саме сюди. Промайнуло з того часу майже п’ятдесят років. І вже важко уявити історію колишньої «Сільгосптехніки» (згодом «Агромашу») без нього, Петра Савича Гордуна. Спочатку працював старшим механіком автопарку, завідувачем ремонтної майстерності, головним інженером, а згодом очолив підприємство.
За ці роки чимало змінилося – завдяки сумлінній праці колективу не тільки постійно перевиконувалися доведені завдання, а й розширювалося виробництво, з’явилися нові приміщення, а також адмінкорпус, їдальня, територія набула привабливого естетичного вигляду. Прийнявши керівництво колективом від незабутнього Анатолія Яковича Фаюри, Петро Савич продовжив славні трудові традиції.
Заочно закінчив сільгоспінститут, та головним його університетом став рідний колектив. Багато років «Агромаш» перебував в авангарді трудового суперництва не тільки району, а й області і навіть країни, постійно відзначався перехідними прапорами, а працівники – орденами і медалями. Оцінкою зусиль самого П.Гордуна стали орден Трудового Червоного Прапора, почесні звання заслуженого раціоналізатора, заслуженого інженера сільського господарства.
Петро Савич давно вже на пенсії, та він залишається таким же активним та енергійним, як і колись. Звичайно, його рідне підприємство вже не таке, як раніше, та його час від часу запрошують для того, щоб надав професійну пораду чи консультацію. Радують успіхами син Анатолій, внучки Галя та Оля, надійною опорою є дружина Олена Антонівна. Незабаром у Петра Савича – ювілей. Вік мудрості і досвіду. Тож побажаймо йому всяких щедрот та гараздів. Залишайтеся таким ще довго літ!
Федір ШЕВЧУК, м. Бершадь.
