– Дві війни, голод пережила, Бог мене тримає на світі, – каже ювілярка. – Усе життя я в роботі, 25 років пропрацювала в ланці.
Рідні розповідають, що до роботи Устина Михайлівна завжди ставилася відповідально.
У важкі довоєнні роки була навіть ударницею і досі пам’ятає, як за сумлінну працю отримала премію – п’ять метрів тканини на плаття… Заміж вийшла за односельця Антона Гавриловича. Чоловік працював у колгоспі на різних роботах, пройшов усю війну.
Разом вони збудували хату, прожили в парі більше півстоліття. У подружжя народилося п’ятеро дітей, двоє з них померли.
Тридцять два роки тому батьки переїхали у Красносілку до дочок – Ксенії та Ніни. Син Григорій працював лікарем у Літинській ЦРЛ. А через три роки Антона Гавриловича не стало – далися взнаки важкі фронтові поранення.
Нині Устина Горобчук проживає з дочкою Ніною і зятем Віктором, який про свою тещу дуже тепло відгукується. Сама ще порається по господарству, правда, вже погано бачить.
У ювілярки 10 онуків, 13 правнуків, загалом велика дружна родина.
Секрет довголіття Устини Михайлівни простий: споживати натуральні продукти харчування і постійно трудитися.
Далеко не кожному таланить зустрічати свій сотий день народження. Щиро зичимо ювілярці здоров’я, добробуту, радості, шани від людей і всього найкращого у житті.
Упонеділок на родинне свято до неї завітали голова райдержадміністрації Михайло Бурлака, голова районної ради Микола Грабчак, голова районної організації ветеранів України Володимир Крамар та Красносільський сільський голова Іван Пустовіт (на знімку). З побажаннями міцного здоров’я, щастя, добра і благополуччя вони вручили ювілярці вітальні листи Президента України, районної влади, квіти і подарунки.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
