На знімку: Петро Леонтійович із дружиною Ніною Олександрівною.
З раннього дитинства він пізнав радість праці, не цурався ніякої роботи. А найбільшим його захопленням став спорт, зокрема боротьба, в якій він досягнув неабияких успіхів, став кандидатом у майстри спорту. Закінчив Вінницький педінститут, тренував юних спортсменів.
Деякий час очолював комсомольську організацію в селі. Був головою сільської ради, сумлінно ставився до роботи, допомагав людям як міг, за що його поважали і любили. А ще – за його відкритий і щирий характер.
Із дружиною Ніною Олександрівною прожили вже п’ятдесят років, виховали трьох дітей. Галина, Микола та Женя вже мають свої сім’ї. У Павлишиних-старших є троє внуків і троє правнуків.
Нині Петро Леонтійович із сім’єю живе в Бирлівці. Хоч давно вже пенсіонер, та все ж залишається такою ж енергійною людиною, як раніше.
Він майстерний масажист, володіє секретами мануальної терапії. І не припиняє займатися спортом. А тут у нього досягнень стільки, що численні дипломи, грамоти уже не вміщуються на стінах. Є й найвища нагорода Радянської України – Грамота Президії УРСР, якою він був відзначений у 1980 році, а вручали її разом із відзначенням найкращих олімпійців республіки.
1 січня 2014 року Петро Леонтійович відзначатиме 70річний ювілей. Звісно ж, у цей день одержуватиме чимало вітань. Приєднаймося й ми до віншувань і побажаймо йому та його родині всіх гараздів і щедрот ще на багато літ.
Федір ШЕВЧУК.
