– Олеже Митрофановичу, як Ви охарактеризуєте стан матеріально-технічної бази кіномережі району? Який нині рівень оснащення кінообладнанням?
– Стан матеріально-технічної бази залишився таким, яким він був ще за радянських часів, тобто основне технологічне обладнання фізично зношене і морально застаріле. Директором я вже 25 років. На той час, коли очолив підприємство, штат кіномережі району нараховував 129 посад, нині ж працюють всього сім осіб загалом на 3,5 ставки. З сільськими кіномеханіками працюємо за трудовими угодами. Фільми демонструємо у райцентрі в кінотеатрі «Космос» щосуботи і щонеділі о 19.00, у селах – за графіком. Для цього використовуємо стару пересувну кіноустановку й далеко не новий УАЗ. Здійснювати кінопоказ навіть і в великих селах – справа збиткова. Взагалі, ще з радянських часів кіно в районі було і нині є збитковим, тому галузь потребує дотації.
– У вісімдесятих роках минулого століття практично жодні вихідні не минали без сімейного походу у кіно. Яка відвідуваність кінотеатру нині?
– У великому інформаційному полі ми займаємо тільки певну нішу. Скажу так: якщо фільм цікавий, видовищний – то, буває, що глядачі і на сходах сидять. Чимало залежить від репертуару.
– До речі, декілька слів, будь ласка, про репертуар кінотеатру. Чи маєте можливість демонструвати українське кіно, фільми історичного, патріотичного спрямування, проводити ретроспективні покази вітчизняних стрічок?
– Ми, як і раніше, відстаємо в репертуарі, в часі. У райцентрах завжди нові фільми демонструють пізніше, ніж у великих містах. Нині ж, у вік інформаційних технологій, люди мають змогу дивитися їх через Інтернет. Нині прокат ринковий, і щоб отримати новий, захоплюючий фільм, потрібно платити немалі кошти. А у нас квитки на сеанс для дорослих по 10 гривень, для дітей – по 5 грн.
Фільми за відповідною угодою беремо на прокат в обласному комунальному підприємстві «Вінницякіно».
Нинішнього року спромоглися показати два нові українські фільми, демонструємо також стрічки кіностудії імені Олександра Довженка. З метою популяризації кіно, а також в рамках відзначення пам’ятних дат і подій показуємо фільми і на безоплатній основі. Так, у березні провели шість кіносеансів з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка, до Дня Перемоги показали «Визволення Правобережної України», «Ати-бати, йшли солдати», до Дня Конституції України – «Невідома Україна», демонстрували фільми й до річниці Чорнобильської трагедії, до Міжнародного дня захисту дітей, до річниці Хрещення Русі тощо.
До речі, показуємо і спортивні події, зокрема, чемпіонат Європи і чемпіонат світу з футболу. Великий екран, перебування у колі таких же шанувальників всенародної гри, яскраві емоції – це зовсім інше враження, ніж перегляд матчу по телевізору вдома.
Ми організували показ півфінальних і фінального матчів чемпіонату світу нинішнього року. Особливе піднесення панує, коли грає збірна України з футболу.
– Олеже Митрофановичу, наскільки активно використовується кіно в навчально-виховному процесі?
– Багато літературних творів екранізовано, і в нас є такі фільми. На початку навчального року ми пропонуємо школам абонементи. Ціна квитка – чисто символічна, аби тільки покрити затрати.
Також щороку обслуговуємо пришкільні табори, а також дитячий оздоровчий табір «Колос» в Ободівці, де не лише демонструємо фільми, а й проводимо кінолекторії про здоровий спосіб життя.
– Чи практикуєте спільну роботу з клубними працівниками по організації і проведенню заходів щодо культурного обслуговування населення?
– Ми тісно співпрацюємо з бібліотекарями, іншими пред ставниками культури, тому рідко який концерт обходиться без демонстрації фільмів, відео. Кінолекторій – дуже сильна форма агітації і пропаганди. До речі, співпрацюємо й з освітянами, медиками, Державтоінспекцією.
– Чи проводите благодійні кінозаходи для дітей з багатодітних сімей, малозабезпечених верств населення?
– Ми таких діток просто пропускаємо на кіносеанс без квитків.
– Звісно, рівень кінообслуговування населення, особливо сільського, явно недостатній. Мабуть, саме тому у березні нинішнього року на сесії районної ради було затверджено програму поліпшення кінообслуговування населення на 2014-2017 роки. Нею, зокрема, передбачено проведення реконструкції та переоснащення кінотеатру «Космос» у Бершаді та інші заходи. Що вже вдалося зробити?
– Звісно, хочеться на базі кінотеатру «Космос» створити сучасний кіноцентр, який відповідав би нинішньому рівню вимог щодо комфортності для глядачів, якості кінопоказу. Прийнятою програмою поліпшення кінообслуговування населення передбачено виділення на нинішній і наступний роки по сто тисяч гривень з районного бюджету. Реально якісь кошти можуть виділити нам лише після виконання дохідної частини бюджету за результатами діяльності дев’яти місяців. Однак ми своїм коштом плануємо частково відремонтувати дах, почепити ринви, відремонтувати стільці, навесні – побілити стіни, пофарбувати підлогу. А ще за зиму плануємо поновити «одяг» кіноекрана.
– Для вдосконалення роботи районної кіномережі необхідно не лише ефективно використовувати кошти місцевих бюджетів, а й залучати позабюджетні. Чи проводите роботу у цьому напрямку?
– Нам уже декілька останніх років не виділялися кошти на виконання прийнятих програм, тому, щоб якось звести кінці з кінцями і у підсумку не мати збитків, частину площі приміщення кінотеатру змушені здавати в оренду чотирьом підприємцям. До речі, це не заважає технології кінопроцесу, адже ми віддали в оренду приміщення кабінетів і буфету.
– Олеже Митрофановичу, якими Ви бачите шляхи модернізації системи прокату фільмів і впровадження нових технологій кінопоказу, особливо у селі?
– На місцях важко вплинути на ситуацію. Навіть приватним кінотеатрам виживати в ринкових умовах складно.
Мають бути зобов’язання держави, потрібні дотації з місцевих бюджетів. Перспектива – за новітніми технологіями, електронним кінопоказом. Вже навіть розроблено відповідну програму. Одне можу сказати точно: кіно було, є й буде, потрібно лише видовищні заклади оснастити сучасним кінообладнанням.
Спілкувався Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
