... На його долю випало стільки випробувань, що вистачило б на кілька життів. Євгеній Юхимович пішов на фронт дуже молодим. Хлопцеві не було ще й 18 років.
Його шлях проліг до Красноярська, а потім у Східну Прусію. Він був двічі поранений, нагороджений медаллю «За відвагу», були в нього й інші нагороди. З армії змушений звільнитися через інвалідність. Повернувся в рідне село, де й прожив багато років аж до самої смерті, яка так трагічно обірвала його земний шлях.
... Нелегкими видалися роки відновлення народного господарства. Він був будівельником, брав найактивнішу участь у відбудові Михайлівки та Романівки. Мабуть, ніхто з керівників не залишив стільки доброго, як Євгеній Юхимович. У ті важкі роки було споруджено дільничну лікарню (заклад працює й сьогодні, хоч має іншу назву), сільський клуб, приміщення середньої школи, новий будинок культури, дитячий садок, магазини, лазню, виробничі приміщення в обох селах.
Після війни він одружився з красунею Ганною Семенівною з роду Тарахкалів. Однак дружина захворіла – не судила їм доля мати дітей. От і вирішили взяти маленьку донечку з дитячого будинку – чорняву дівчинку Оленку, яка була для них опорою та надією. Вона добре навчалася у школі, паралельно закінчила музичну. Була добре вихованою, шанувала батьків, а вони все не могли нею натішитись.
Після закінчення школи вийшла заміж і народила двох донечок – Аллу і Люду. Закінчила два вищих навчальних заклади, працювала у Бершадському відділенні міліції.
Але чорна смуга у житті Євгенія Юхимовича не забарилася – померла дружина, Олена розлучилася з чоловіком, серйозно захворіла і згодом відійшла до мами. Її колишній чоловік теж помер, залишивши зовсім сирітками Аллу і Люду.
Євгеній Юхимович, незважаючи на поважний вік, взяв на себе опіку над внучками.
Підтримкою та надією стала для нього менша внучка Людочка, яка нині навчається у Вінницькому медуніверситеті, – і дідусь дуже нею пишався.
Однак страшне горе ввірвалося в їхній дім і забрало життя останнього солдата у нашому селі. Він пройшов крізь страшне полум’я війни, але загинув у вогні пожежі на схилі літ у власному будинку.
... Багато гарних слів на траурному мітингу, прощаючись з героєм, сказали сільський голова А.П. Палагній, голова районної організації ветеранів України В.М. Крамар, сільський лікар І.Г. Пікула, представник громадськості М.С. Рудик. Пам’ять про себе Євгеній Юхимович залишив у побудованих ним спорудах, які нагадуватимуть про нього ще багато років, і добрих справах для громади.
Раїса РУДИК, с. Михайлівка.
