Днями Олександр В'ячеславович відзначив своє шістдесятиріччя, тому розповідь буде як про нього, так і про здобутки колективу взагалі.
Коли очолив виробництво, випускали тільки сік. Тепер колекція, в якій більше тридцяти найменувань слабоалкогольної продукції, яку освоїли, вже ледве вміщається в одній із шаф його робочого кабінету.
Передували цьому, звичайно, реконструкція за реконструкцією. А попутно випускали ще і солод, який одразу ж забирали на «Оболонь».
Щоб солодовня діяла цілий рік, довелося реконструювати і її. В цілому ж хіба це не диво, що у стінах, де колись виготовлялося пиво, обсяги виробництва, відколи він очолив колектив цього підприємства, зросли в сорок разів. За всі роки тільки перший рік під його керівництвом виявився збитковим.
Керівниками підприємств стають по-різному. От і Олександр В'ячеславович, коли навчався у БСШ №2, спочатку мріяв стати військовим і навіть вступив у відповідний навчальний заклад. Але, передумавши, став на сьогодні досить відомим організатором, виробничником.
Передували цьому, звичайно, роки навчання у Вінницькому філіалі КПІ, який пізніше став Вінницьким політехнічним інститутом, де здобув фах інженера-електрика.
Оскільки на навчання направили його із тодішнього Бершадського цукрового заводу, де також встиг попрацювати, на роботу повернувся на цей же завод. Був майстром цеху КВПіА. Це і стало його першою школою спілкування з колективом, яка дуже швидко почала давати результати. Разом із однодумцями впровадили чимало рацпропозицій. Уже проглядалася перспектива кар'єрного росту, але життя розпорядилося, що довелося попрацювати ще й у комсомолі, на партійній і радянській роботах. А по 1997 рік ще й головним інженером, за сумісництвом – головою райкому профспілки працівників споживчої кооперації.
Зважаючи на його здібності, хист організатора, кращої кандидатури на посаду комерційного директора тодішнього ЗАТ «Бершадський пивокомбінат» годі було і шукати. Ось коли вже посправжньому став у нагоді набутий досвід. Через вісім місяців корпорація «Оболонь» призначила його генеральним директором. Обрали головою правління ПрАТ «Бершадський комбінат». За роки його керівництва, що теж можна вважати, враховуючи нинішню ситуацію в країні, дивом, усе змінилося настільки, що у районі немає більше жодного підприємства, крім їхнього, яке до цього часу усі сімнадцять років виплачує дивіденти акціонерам. Та і в області таких одиниці. Акціонери-пенсіонери отримали торік по декілька тисяч гривень. Підтримує підприємство їх і з нагоди свят чи визначних дат.
ПрАТ «Бершадський комбінат» чотири рази, відколи Олександр В’ячеславович очолив колектив, визнавали на обласному рівні кращим роботодавцем, шість разів, у тому числі і він, як керівник, побували на Дошці пошани.
Хіба це не показники роботи Герасименка? Відзначалося підприємство і як кращий платник податків. Сьогодні воно є найкращим у цьому плані і входить у трійку найбільших в області. ПрАТ «Бершадський комбінат» сплачує їх щороку 25-28 мільйонів гривень, що можна вважати ще одним дивом.
Особисто Олександр В'ячеславович запевняє: все це заслуга колективу. Хоч зрозуміло, що багато в чому і його, адже, коли прийшов на роботу, головних спеціалістів підбирав сам. Особисто він вважає: то нібито сам Бог так розпорядився, що є з ким працювати.
Траплялося, звичайно, повсякому. Але головним у кожній із складних ситуацій було те, що колектив завжди розумів і розуміє його.
Найважче ж, зізнався, постійно боротися за виживання, отримувати різні дозволи, ліцензії. Зате який результат! Першу партію слабоалкогольних напоїв відправили вже у Китай.
Не можна скидати з рахунків і того, що для того, щоб вийти з прибутками, змушені навіть суміщати посади.
Середня заробітна плата на цьому підприємстві за перше півріччя – 5135 гривень, що майже у 2,5 раза більше, ніж середня по району.
Складається враження, що для О.В. Герасименка робота і сім'я майже одне і те ж, бо ще невідомо, де він більше проводить час. Але він щасливий з того, що дружина, з якою виростили і видали заміж двох дочок, в усьому розуміє і підтримує його. Напевно, розуміють і діти, якщо одного із трьох онуків назвали на його честь Олександром.
З роси і води Вам, Олександре В'ячеславовичу. Нехай уміння і витримки вистачить Вам ще на багато років.
Павло КУШПЕЛА.
