Щодня приносив додому сто грамів хліба, якого так чекали менші брати.
По переселенню вся сім’я виїхала у Запоріжжя, а коли помер Сталін, повернулися в рідне село. Тоді ж Григорія направили в школу ФЗН на Донбас, де закінчив школу майстрів-будівельників.
У 50-их роках повернувся додому. Організував будівельну бригаду, силами якої спорудили телятник і чотирьохрядний корівник, будинок культури, а також проводили ремонтні роботи в колгоспі.
Згодом у ПМК-2 працював майстром на будівництві.
Свої здібності Григорій Гнатович мав можливість виявити сповна, адже брав участь у спорудженні дитячих садочків у Баланівці та Бершаді, школи в с. Флорине, автовокзалу і котельні автопарку, а також нових цехів молочноконсервного комбінату, куди був прийнятий на роботу інженером-будівельником. Активний учасник будівництва свинокомплексу в Бирлівці та Джулинського комбікормового заводу.
У сорокарічному віці Григорій Макогін закінчив будівельний технікум. Згодом його призначили на посаду заступника генерального директора молочноконсервного комбінату з будівництва. У 90-их роках переведений на електротехнічний завод начальником відділу капітального будівництва. Працював над реконструкцією пивокомбінату.
У 1998 році пішов на заслужений відпочинок, загального стажу мав півстоліття. Виростили та виховали разом із дружиною двох дочок та двох синів. Підростають онуки. У ці дні минає рік з часу його передчасної смерті. Ми завжди пам’ятатимемо його. З його участю в районі стільки збудовано, і створене його руками ще багато років служитиме людям.
Оксана МАКОГІН, м. Бершадь.
