Закінчивши на відмінно семирічну школу, пішла працювати в колгосп в буряківничу ланку, бо потрібно було допомагати мамі. Згодом поєднала свою долю з механізатором Леонідом Івановичем Зарічанським, з яким прожили майже 57 років (на жаль, він недавно помер). Разом з чоловіком народили і виховали двох дітей – дочку Галину, яка працює начальником управління держказначейства та сина Миколу, він оглядач-ремонтник вагонів на станції Дарниця м. Києва.
Зять Ганни Йосипівни – Василь Іванович Усатюк – добродушний, доброзичливий, досвідчений директор Флоринської школи. Внучки Оля, Таня і Світлана здобули вищі освіти і працюють за фахом.
Радують вже і правнуки: Маринка, Ростик, Аннуся і Матвійко.
Одній, не маючи здоров’я (адже за своє життя перенесла 4 операції), довелося доглядати і похоронити свою матір, одиноку сусідку Марфу, сваху Наталку, ще зовсім молоду невістку Ніну, свого чоловіка.
Проте любов до життя, дітей, онуків, правнуків, рідних і близьких допомогла пережити жінці важкі втрати.
Разом з чоловіком своїх дітей вчили завжди жити по совісті, долати труднощі та знати життєві мудрості, були вірними порадниками у житті, підтримували і допомагали.
Виправдали довіру своїх батьків їхні діти, які постійно працюють на своїх посадах, займаються домашнім господарством та опікуються мамою.
Наша добра, турботлива, найдорожча у світі матуся, бабуся, прабабуся Ганна Йосипівна зустрічає свій ювілей. В цей день низько вклоняємося їй і кажемо: «Спасибі Вам за все, Мамо, хай Бог подарує Вам ще багато літ».
Галина УСАТЮК.
