У вісім років втратив батька, який пішов на війну та зник безвісти. Мати згодом ви йшла заміж удруге, народила двох доньок. Отож, на старшого сина припали виховання та догляд за молодшими сестричками. Війна, розруха, відбудова народного господарства, які випали на долю Михайла, лише гартували хлопця, робили сильним і мужнім.
Після закінчення восьмирічки працював у П’ятківському колгоспі «Комунар» різноробочим. У сімнадцять пішов навчатись у ФЗО Артемівська Донецької області на каменяра. По закінченню працював на шахті «Новожданівка» Харцизького району. П’ять років був прохідником. Одного дня на ділянці стався обвал вугільної маси, де його важко поранило. Після семи місяців лікування змушений був повернутись додому у рідний колгосп.
Працював їздовим, після закінчення курсів у автошколі – водієм. Працював навіть після виходу на пенсію.
1960 року Михайло Филимонович зустрів у Глинському гарну дівчину Світлану, яка стала його дружиною. Разом народили та виховали двох доньок, дали їм вищу освіту. Одна з них проживає у Тернополі, працює лікарем; друга – у Бершаді, економіст водоканалу. Радіють дідусь і бабуся двом онукам та правнучці.
Дружина ювіляра Світлана Пилипівна довгий час працювала у колгоспі, згодом – на пошті, потім – кухарем у школі. Подружжя разом уже 57 років.
З нагоди дня народження районна організація ветеранів України, ветеранська організація П’ятківки та Глинського вітають Михайла Филимоновича з гарним ювілеєм і бажають здоров’я, довголіття, усіх гараздів. З роси й води Вам!
Іван ГЛАДИБОРОДА, голова ветеранської організації П’ятківки та Глинського.
