Днями я познайомилася з чудовою дівчиною, землячкою та колегою-журналістом, завжди усміхненою Іриною Маліцькою. Так склалося її життя, що тепер дівчину сміливо можна назвати досвідченою мандрівницею. Своїм прикладом вона доводить, що все можливо, якщо цього дуже захотіти. Незважаючи на свій молодий вік, Ірина побувала вже у більше, ніж 30 країнах світу.
Скориставшись нагодою, поспілкувалася з нею про дитячі мрії, студентство, а головне – про життя у мандрівках.
– Розкажи, будь ласка, трішки про себе. Як стала журналістом?
– Я з Малої Киріївки. Змалку любила читати. Ще в школі зрозуміла, що мені й писати подобається. Вигадувала нові пригоди «Барона Мюнхгаузена» з неочікуваними завершеннями. Моя мама – вчитель математики, а я вирішила своє життя з цифрами не пов’язувати. Важливу роль у моєму становленні відіграв нинішній редактор райгазети Федір Шевчук, який знайомив із азами журналістики, особливостями професії. Завдяки публікаціям у районній та обласній газетах мені легше було стати студенткою факультету журналістики Львівського університету.
– Чим запам’яталися студентські роки?
– Вони промайнули швидко. Навчання на журналістському – специфічне. Дає можливість більше практикуватися, розвиватися творчо поза аудиторіями. Відтак мала змогу обирати: відвідувала заняття, які мені подобалися, та не витрачала час на ті, які вважала нецікавими.
Захоплювалася екстремальними видами спорту, з друзями подорожували старими замками західної України. Писали про це, знімали фільми.
Завжди намагалася відійти від шаблонів, тому й учасницею різних конкурсів не була.
Хоча разом із друзями організували та видавали студентську газету.
– Коли і куди ти вперше поїхала за кордон?
– Мені було вісімнадцять, а першою зарубіжною країною стала Німеччина. Дуже хотіла поїхати саме туди, тож ґрунтовно вивчала мову. Через Інтернет вийшла на волонтерську програму в місті Марбург (тут жили відомі казкарі брати Грімм) і вирушила…
– В яких країнах ще бувала? Що почерпнула для себе?
– Кожна подорож допомагає мені розвиватися. Наприклад, в Іспанію ми поїхали на найбільший фестиваль.
Щоб здійснити такий задум, я економила: ніколи не купувала дорогих телефонів чи одягу. Розуміла – те, що отримаю натомість, – безцінне. Це емоції. Кожну свою подорож добре продумую.
Цікава та екстремальна поїздка була в Ісландію. Остання – місяць навколо Бразилії та Карибського моря. Було десять перельотів, усюди заброньовані готелі. Намагаюсь планувати так, щоб одна подорож була з комфортом, а наступна – «дика». Були і мандрівки автостопом.
– Подорожуєш з друзями чи одна? Маєш план наступних мандрівок?
– У більшості випадків мандрую з друзями. Найдовша моя подорож, у яку поїду сама, ще попереду. Незабаром лечу до Непалу, буду там два тижні. Планую приєднатися до української команди мандрівників та здійснити сходження на Еверест. Далі щонайменше на місяць в Індію.
А ще попереду Таїланд, Камбоджа, В’єтнам, інші країни Азії… На початку кожного року складаю план – відвідати щонайменше 10 країн. Цього року побувала вже у семи, а загалом – більше, ніж у тридцяти країнах.
– Якими мовами ти володієш?
– Вільно розмовляю англійською. На нижчому рівні – іспанською, португальською, німецькою та польською. Але саме англійська відкриває очі на світ. Без знання цієї мови досить важко доводиться, особливо журналістам. Мови вивчаю сама, практикуюсь подорожуючи. У мене на кожному континенті є друзі, намагаюсь постійно підтримувати з ними зв’язок.
– Хто фінансує твої поїздки? Де живеш і працюєш нині?
– Свої поїздки я оплачую сама. Насправді, це не так дорого, як думає більшість. Якщо детально плануєш поїздку, то можливі різні варіанти. Це стосується і дешевих перельотів, ночівлі, екскурсій тощо. У мережі Інтернет достатньо інформації, щоб для себе обрати оптимальні варіанти.
Постійно проживаю у Варшаві. Хоча свою найману квартиру домом назвати не можу. Хіба що місцем для ночівлі. Тут завжди стоїть напоготові нерозпакована валіза.
Працюю офіс-менеджером на телебаченні. Планую створити та вести свій блог, де писатиму про подорожі. Адже раніше нічим подібним не займалася. Тому багато моїх знайомих і рідних не знали, де я та чим займаюсь. Не хотілось, щоб вони зайвий раз хвилювалися за мене.
– Що потрібно брати обов’язково з собою у мандрівку?
– Найперше – залишити комусь інформацію про місце, де ти маєш бути. Далі – одяг відповідно до клімату та умов країни, куди плануєш вирушити. Не кажу вже про засоби гігієни. Обов’язково документи (оригінали та декілька копій). Їх потрібно тримати ближче до тіла. Тому варто мати натільний пояс-сумочку невеликих розмірів, куди можна було б сховати ще і гроші та банківські картки, яких варто мати декілька з певним лімітом коштів. Оптимально користуватися і готівкою, і карткою.
Важливими є зручне взуття та «дах над головою».
– Як батьки ставляться до твого захоплення?
– Мама спочатку була дуже агресивно налаштована. Коли вона дізнавалася про подорожі, то завжди вдома була сварка. Але це минуло. Тепер все спокійніше, хоча хвилюється не менше.
Життя у мандрах забирає час для живого спілкування з рідними. Минулий раз дома, у селі, я була два роки тому.
Переважно спілкуємося по телефону. Частіше буваю у Львові. Цього року в мене у Варшаві три дні гостювала мама.
Знаєте, зовсім нещодавно зробила для себе висновок: моє прагнення побачити світ – напевно, це пошук свого місця та значення у житті.
Сподіваюся, що приклад моєї співрозмовниці надихне читачів на прагнення втілити свої мрії у життя, а поради допоможуть якнайкраще організувати свою мандрівку в будь-яку країну.
Спілкувалася Ангеліна СЕМЕНЕЦЬ.
