Від Південного Бугу до Дунаю

  • Подобається0Не подобається
  • 14 Березня 2010, 22:12

Ця незвичайна і невигадана історія бере свій початок з далекого вже тепер 1944 року. Бершадський район було звільнено від німецько-фашистських загарбників 14 березня (на Явдокії), а вже в квітні було мобілізовано всіх чоловіків, які могли воювати. Після радості при звільненні були сльози розлуки з рідними. Так, наш батько Рудик Сергій Степанович, 1906 року народження, пішов на фронт, залишивши вдома дружину та п’ятеро дітей. Найстаршому на той час було 14 років, наймолодшому – місяць.
Батько воював в 252-й стрілецькій дивізії імені Кутузова, яка брала участь в Ясо-Кишинівській операції (3-й Український фронт). Її ще називали Ясо-Кишинівським мішком, де з’єдналося два фронти.
Після цього наші війська ввійшли на територію Румунії.
Після поповнення підрозділів та короткого перепочинку частину маршем було направлено через Югославію в Угорщину.
Коли підійшли до Дунаю, був наказ – форсувати ріку.
Разом з батьком в одній роті служив житель Крушинівки Ужвак Серафим Якович, який виріс на березі річки Південний Буг і добре вмів плавати, управляти човном. Вони знайшли човен, як могли підправили його і на ньому форсували Дунай. Це було під містом Секешфехервар. Форсували ріку хто тільки на чому міг: і на плотах, і на бочках, і за кіньми під шквальним вогнем ворога. Батько й Ужвак вдало форсували водну перешкоду і зайняли оборону на другому березі ріки. Саме там був смертельно поранений Серафим Якович, який помер у батька на очах.
Бої за місто Секешфехервар були дуже важкими.
Батько, поранений в плече, потрапив у полон, з якого разом з киянином Анатолієм Тімашовим втекли вночі і повзком добралися до передової, де зустрілися з нашими танкістами. Після перевірки у контррозвідці батька і його товариша направили в одну частину. На превеликий жаль, післявоєнні пошуки, запити в архів не дали можливості відшукати Тімашова ні батькові, ні нам, його дітям.
Цікавий такий факт, про який розповідав батько, і залишив нам, як пам’ять, одну із своїх пісень. Вірніше, він написав вірш, а потім бійці їхньої роти та інших підрозділів співали його як стройову пісню.
Одного разу, коли пісню співала їхня рота, її зупинив комбат і запитав у командира: «Звідки взялася ця пісня?» Той відповів, що у роті є сержант, який її написав. Комбат викликав до себе батька, який нам розповідав, що дуже переживав, адже відомо, що то були за часи – одне необережне слово і можна чекати всього. Однак комбат після розмови з батьком направив його в штаб дивізії до політпрацівника на співбесіду. Той дав батькові папір і олівець і, залишивши самого, запропонував скласти вірш, написати щось. Невідомо, звідки в нього взялись сили, натхнення, але рядки лягали один за одним, і вийшов непоганий вірш. За відмінну службу та написання стройової пісні батько був представлений до нагороди, але не одержав її – знову був поранений в бою, а після одужання до демобілізації служив в іншій частині – охороняв громадський порядок в одному із невеличких містечків на території Угорщини.
Та найвищою нагородою для нього було те, що його діти дочекалися батька, а дружина – чоловіка. Повернувся батько додому вже в післявоєнний час.
На 9 Травня поїхав він в Крушинівку виконати зобов’язання, яке дав своєму побратиму Ужваку Серафиму.
Розповів рідним про останні години життя їхньої найдорожчої людини – чоловіка, батька, дідуся.
Пройшов деякий час, і рідні Ужвака зробили запит в архів.
Одержали відповідні документи, дозвіл для поїздки до могили солдата. Як це відбувалося, розповідає одна із учасниць поїздки: «Коли ми дісталися до міста Секешфехервар, то зупинились на залізничному вокзалі.
На світанку з жінкою двоюрідного брата пішли шукати цвинтар. Дякуючи добрим людям, ми його знайшли і почали шукати дідусеву могилу.
Цвинтар був добре освітлений, могили в два ряди, пам’ятники нашим загиблим з зірочками. Наші пошуки не дали результату, ми замерзли (це було взимку) і вирішили повернутись на вокзал, обігрітись, випити чаю, відпочити і поновити пошуки на цьому, а, можливо, і на іншому цвинтарі, про який говорили місцеві жителі. І ось саме в цей час почувся якийсь дивний шум, гул. Ми одночасно присіли і, оглянувшись, нічого не побачили, крім маленької пташки, якась десь взялась і сіла на одну із могилок біля нас. «Мабуть, це дідусева душа», – сказала я. Пташка почала перелітати з могилки на могилку, і ми, мов загіпнотизовані, пішли за нею. І ось на одній із плит ми прочитали прізвище свого дідуся: «Ужвак Серафим Якович». Можливо, в це важко повірити, але це факт. Крім того, ми на цьому цвинтарі знайшли могилки ще двох наших земляків – Максимчука Леоніда та Гонтарука Якова».
Після того Лєна, так звати онучку Ужвака Серафима, приїздила до нас в Михайлівку, а ми, в свою чергу, побували в неї в Крушинівці. Запросили їхню родину приїхати до нас на проводи, провідати могилу нашого батька, поспілкуватись з нашою сім’єю, адже в цей день на батькову могилу приїжджають всі шестеро дітей, онуки, правнуки, які збираються, щоб пом’яну - ти, віддати належну шану. Надіюся, так буде і цього року і на проводи, і на 9 Травня, яке було найбільшим святом серед усіх свят для нашого батька – помкомвзводу, старшого сержанта.
Пройшов час, і вже в честь звільнення Бершадського району, ніби прийнявши естафету від людей старшого покоління, вшановуючи їхню пам’ять, я, наймолодший із сім’ї, присвятив їм свого вірша, але вже про форсування річки Південний Буг у березні 1944 року.
Піхота підійшла до Бугу, Над Берізками плив туман, На річці крига тонка була – Завдання ставив капітан: «Навести швидко переправу, На правий берег перейти, Зробити вміло свою справу, Щоб танки тут змогли пройти».
Селяни їм допомагали, Із лісу дерево везли, А з дна ріки вони дістали Раніш затоплені човни.
Вода кипіла від снарядів, За Буг тікали вороги, Фашистських нищили тут гадів Вітчизни вірнії сини.
Ми всіх героїв пам’ятаєм, Які звільняли рідний край.
Живим здоров’я побажаєм, А убієнним – вічний рай.
Микола РУДИК.
с. Михайлівка.

Дивіться також в розділі  Спогади
» 02.04.2018 За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада...
» 02.04.2018 Уривок зі спогадів «З ярмарку»
» 01.04.2018 Кілька днів по центральній ґрунтовій дорозі, яка пролягала через село, стрімко просувались фашистські війська: автомобілі, танки, артилерія. Вояки йшли повз хату мого дідуся Миколи. Тож в один із звичайних днів сорок четвертого року, коли вже...
» 30.12.2017 Люди старшого покоління добре пам’ятають значки, марки, листівки і плакати з символікою VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, що проходив з 28 липня до 11 серпня 1957 року в Москві. На нього приїхали тисячі юнаків і дівчат із 131 країни...
» 11.12.2017 8 грудня 2015 р. в АТО загинув Юрій Тарасенко
» 27.10.2017 Добрі справи і гарний слід
» 16.09.2017 Поетичний заповіт Миколи Хараїма
» 04.02.2017 Пам’яті друга
» 17.12.2016 Оніщенко Віктор Васильович
» 10.12.2016 Дороги майора Дігтяра
Всі статті розділу Спогади »
Цікаві фото
20 фото   
<b>Струтинська Галина Юріївна (Galina Hayes)</b><br />Галина народилася й отримала освіту в колишньому Радянському Союзі. Коли їй було всього 16 років, її батько відіслав...
2 фото   
<b>До Дня працівників торгівлі: «Покупці нам довіряють...»</b><br />Дефіциту в торговельних закладах у Бершаді, звичайно, немає. За останні роки побудувалося і відкрилося чимало...
2 фото   
<b>Небо було його стихією і життям</b><br />Неділя… Трійця… Світлий, сонячний день… Віддзвонили дзвони... Тиша… Щебет пташок, мир та спокій у природі, легко та...
2 фото   
<b>Працюють спільно на результат</b><br />Голова райдержадміністрації О.Ф. Снігур продовжує виїзди в територіальні громади району. Цього разу він побував у...
Всі фотогалереї »
Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Берізки-Бершадські
Кабак Олександр Дмитрович (1914) 1914 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.09.41.

З історії Бершаді
Квітне старовинна Бершадь, за роки Радянської влади вона перетворилася на соціалістичне місто. В грудні 1966 року, враховуючи питому вагу в розвитку економіки й культури, збільшення кількості населення, Президія Верховної Ради УРСР ухвалила перевести Бершадь з селища міського типу в місто районного підпорядкування. На вулицях, що після вигнання окупантів являли згарища та самі руїни, споруджено... Читати далі »



Останні новини
Може бути цікаво

Від Південного Бугу до Дунаю - Спогади - www.bershad.ua
Користувачі OnLine: 
Бершадщина  | Форуми  | Сторінками історії  | Літературна Бершадь  | Фотогалереї  | Новини  | Довідники  | Визначні місця  | У нас в гостях!  | Прогноз погоди в Бершаді  | Телефонні довідники
  • Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    Продається будинок с. Чернятка. 35 соток, з усіма прибудовами: криниця, погріб, літня кухня з газом, будинок та времянка з газовим опаленням. Гарне місце. Ціни 3200 договірна.
    18.05.2020(063) 431-41-18
  • . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    . Продам квартиру в місті Ірпінь, Київська область. 37 метрів, 16 000 у.о
    13.04.2020(067) 225-27-18
  • . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    . Продаж одягу з Європи: Секонд хенд та нове.
    08.04.2020(096) 095-84-08
  • ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    ДОСТАВКА:ОТСЕВА,ПІСКА,ЩЕБНЯ,,та інших вантажів до 8т.
    16.03.2020(098) 908-43-57
  • Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    Продається тілна корова с.Бирлівка ціна договірна. тел 0960726720
    27.01.2020(068) 041-74-83
  • Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    Продается дом с участком.(цена договорная) по адресу Виницька обл., Бершадськый р-н., с. Шляхова, вул. Дружбы 14.С общей площадью участка 25 соток
    26.08.2019(097) 487-43-42
Всі оголошення Розмістити оголошення